Пам'ятки Івано-Франківської області

Музей гуцульської магії розмістився в одному із комплексів відпочинку на околиці Верховини, яка вважається неформальною столицею Гуцульщини. Його мета - зберегти пам'ять про відомих карпатських знахарів і провидців, яких тут називають мольфарами. В музеї представлені речі, якими користувалися маги-мольфари та які розповідають про давню гуцульську магію. На базі музею також проводяться майстер-класи з виготовлення оригінальних чайних ложок з дерева, прядіння ниток з вовни, дзеркальної каліграфії.

Музей етнографії та екології Карпатського краю в Яремчі засновано у 1963 році з ініціативи краєзнавця М. Музича, який зібрав колекцію етнографічних творів, історичних та природних матеріалів. До 1993 року називався Музеєм партизанської слави, оскільки основна експозиція висвітлювала дії у Карпатах партизанського з'єднання С. Ковпака у роки Другої світової війни. Потім тут розмістили експозицію, присвячену визвольній боротьбі українського народу, яка розповідала про створення Легіону УСС, УГА, молодіжної організації "Пласт", діяльності ОУН, боротьби УПА та дивізії "СС Галичина". З 2007 року музей став філією Коломийського музею народного мистецтва. Відкрилася експозиція, присвячена гуцульській етнокультурі.

Музей Косівського Державного інституту декоративно-ужиткового мистецтва засновано в 1936 р. першим директором Косівського художньо-промислового училища О. Соломченком. Наразі фонди музею налічують понад 3 тис. одиниць. В експозиції представлено гуцульське народне мистецтво ХІХ – першої пол. ХХ ст, твори відомих майстрів Косівщини другої половини ХХ ст., дипломні роботи студентів навчального закладу 1975-2009 років. Зокрема, представлені роботи видатних художників Гуцульщини: Ю. Шкрібляка, М. Мегединюка, В. Девдюка та ін.

Музей історії Давнього Галича розташований у колишніх Митрополичих палатах – пам'ятці архітектури ХVІІІ століття. Після руйнування стародавнього Галича татарами у XIII ст. та перенесення столиці Галичини до Холма, потім до Львова, колишній княжий дитинець залишився резиденцією галицьких митрополитів. Зокрема, тут була літня резиденція митрополита Андрія Шептицького, за сприяння якого в 1937 році археолог Я. Пастернак заснував перший музей давнього Галича. Спочатку експозиція знахідок із розкопок у селі Крилос розміщувалася в каплиці Св. Василя. В 1990-х роках експозицію перенесли до відреставрованого приміщення Митрополичих палат. Тут представлені знаряддя праці епохи міді, бронзи та заліза, старовинна зброя, зокрема давньоруський князівський меч XII ст.

Музей історії міста Коломия займає приміщення колишньої повітової ради, де відновлено інтер'єри XIX-XX ст. За часів ЗУНР тут працював окружний військовий комендант Теодор Прімак. У 18 експозиційних залах представлено історію розвитку міста у документах, меморіальних речах та предметах побуту містян. Постійні експозиції: "Німецькі колонії Коломиї", "Коломия і Габсбурги", "Утворення Коломиї кінця XIX - першої половини XX ст.", "Економіка та торгівля міста у XIX-XX ст.", "З історії єврейської громади міста", "З історії українських етнічних земель сучасної Польщі до 1944 р."

Музей історії Надвірнянщини розташований у будівлі, збудованій у центрі Надвірної у 1939 році і де розміщувалися органи НКВС-КДБ. Експозиція займає 14 кімнат та налічує понад 6 тис. експонатів. У підвалах музею відтворено обстановку слідчого ізолятора. На стінах тюремної камери збереглися написи, зроблені мешканцями краю, яких закатували в НКВС.

Музей історії та визвольної боротьби імені генерал-хорунжого УПА Романа Шухевича відкрито в 2004 році в селі Тишківці, де служив священиком його прадід О. Шухевич. Експозиція у кількох кімнатах музею розповідає про декілька поколінь роду Шухевичів (О. Шухевич, В. Шухевич, Р. Шухевич) та про участь мешканців села у визвольній боротьбі. В реконструйованій криївці в підвалі представлена експозиція "Підпільна друкарня".

У невеликому будиночку в центрі Галича відкрито музей історії та культури караїмського народу – невеликого етносу, про походження якого точаться давні наукові суперечки. Ймовірно, невелика група караїмів переселилася до Галича з Криму в ХІІІ ст. Достовірні відомості про караїмську колонію в Галичі належать до ХVІ ст. Експозиція музею знайомить відвідувачів із релігійними та культурними традиціями караїмів, громадським та побутовим життям караїмського товариства Галича.

Сімейний музей кераміки В. Стріпко розміщується у будинку, в якому мешкає сам заслужений майстер народного мистецтва зі своєю родиною. В експозиції представлені авторські роботи кераміста із традиційними косовськими орнаментами. За домовленістю з господарем можна побувати в його майстерні, посидіти за гончарним колом, власноруч виготовити керамічний сувенір на згадку.

Хата-музей кінофільму "Тіні забутих предків" у верховинському присілку Гліфа відкрито 2000 р. у будинку, в якому в 1963-64 рр. в. жив під час зйомок режисер фільму С. Параджанов. Відвідувачі тут можуть подивитися фільм та ознайомитись з історією створення картини. Діють такі експозиції: життя та творчість видатних людей, етнографія та побут, історико-архітектурна спадщина.

Музей мистецтв Прикарпаття в Івано-Франківську є найбільшою скарбницею сакрального, образотворчого і декоративного мистецтва Івано-Франківщини, чия колекція налічує понад 15 тисяч художніх творів. Заклад відкрився у 1980 році як Івано-Франківський обласний художній музей. З тих пір розташовується у приміщенні римо-католицького костелу. Колегіальний (фарний) костел Пресвятої Діви Марії, святих Андрія та Станіслава є пам’яткою архітектури національного значення, однією з найцінніших та найдавніших архітектурних та духовних пам'яток Івано-Франківська. Зведений у 1672-1703 роках за проектом французьких архітекторів Франсуа Корассіні та Кароля Бенуа на замовлення засновника міста Андрія Потоцького як родова усипальниця цієї магнатської династії (герб Потоцьких "Пилява" розміщений на висоті другого поверху на східній стіні перед контрфорсами). Тринефна базиліка з трансептом виконана у стилі бароко з елементами ренесансу. В інтер'єрах костелу збереглися фрески Еразма Фаб'янського, що за радянських часів і визначило його долю стати художнім музеєм. Зараз в експозиції представлені зразки галицького іконопису і барочної скульптури, творчість класиків західноукраїнського живопису: Корнила Устияновича, Івана Труша, Ярослава Пстрака, Юліана Панькевича, Олекси Новаківського, Осипа Сорохтея, Олени Кульчицької, а також роботи польських, австрійських, німецьких та італійських майстрів ХVIII століття. Найціннішою частиною колекції вважаються шість скульптур видатного українського скульптора Івана Георгія Пінзеля.

Будинок-музей відомого історика та політичного діяча УНР Михайла Грушевського відкрито на місці, де на початку XX ст. ним була куплена садиба у місцевого поміщика Пшебилівського. Тут майбутній президент України неодноразово бував на відпочинку. Вілла згоріла в 1917 р., проте в 2003 р. була відтворена за кресленнями і спогадами очевидців, що збереглися. В музеї представлені біографічні документи та фотографії, етнографічна колекція, предмети побуту початку XX ст.

Приватний музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів у 1999 році відкрив у своєму будинку верховинський музикант та колекціонер Роман Кумлик. Експонати для музею він збирав упродовж 30 років. Це і народний одяг із льону та шкіри, і розписні глиняні тарілки, і гуцульські топірці-бартки, і грошові знаки різних часів, і багато інших старовинних речей та предметів народного побуту. Найбільшою різноманітністю відрізняється колекція народних музичних інструментів: скрипки, трембіти, цимбали, дримби, кобзи. Особливою гордістю колекції є гуцульська волинка – дуда. Раніше екскурсії проводив сам господар музею, супроводжуючи розповідь про кожен інструмент виконанням народних мелодій та пісень. Після смерті музиканта гостей приймає його донька Наталія. Про відвідування музею необхідно домовлятися заздалегідь.

Національний музей народного мистецтва Гуцульщини та Покуття ім. Йосафата Кобринського знаходиться у приміщенні колишнього Народного дому, збудованого в 1902 році коштом української громади міста. Будівля у стилі віденського неоренесансу побудована за проєктом місцевих архітекторів, які навчалися у Кракові. Ініціатором створення Народного дому з театральним залом та музеєм у 1880 році виступив місцевий священик Йосафат Кобринський, який відіграв важливу роль у становленні української національної самосвідомості на Покутті. Музей відкрився в 1926 році стараннями його племінника В. Кобринського, переживши важкий польський період, німецьку окупацію, радянські репресії та постперебудовну розруху. Зараз колекція налічує 50 тисяч експонатів, які представляють усі види традиційного народного мистецтва гуцулів та мешканців Покуття: різьблення по дереву, ковальство, гончарство, ткацтво, вишивка тощо. Широко представлені зразки традиційного одягу горян, гуцульські прикраси з кольорових та дорогоцінних металів, зброя опришків та ін. Діє постійна експозиція гобеленів Михайла Біласа.

Музей народної творчості Михайла Струтинського займає 2 великі зали Косівської школи мистецтв, в якій він викладав протягом 30 років. З 1961 року він збирав зразки українських вишиванок, предмети побуту Гуцульщини, художні твори живопису. В експозиції представлені різні види народної творчості Поділля, Буковини, Гуцульщини, Покуття, Бойківщини та Опілля: старовинні ікони XVIII-XIX ст., предмети сакрального мистецтва, вишивка, кераміка, народний одяг тощо. У художній колекції представлені роботи майстрів із Калуша, Долини, Надвірної, Рожнятова, Коломиї, Івано-Франківська. Окрема експозиція у чотирьох залах присвячена творчості художника Геннадія Малявського.