Пам'ятки Києва

Великий музейний квартал між вулицями Саксаганського, Жилянською, Паньківською та Льва Толстого у Києві об'єднує музеї кількох видатних українських родин, які жили тут в один період наприкінці ХІХ – на початку ХХ століть: Косачів, Лисенків, Старицьких, Тобілевичів. Район Паньківщини тоді називали Латинським кварталом, бо тут мешкала київська інтелігенція: професори та студенти університету Св. Володимира, лікарі, інженери, діячі мистецтв.

Першим в будинку № 95 оселився видатний композитор, основоположник української класичної музики Микола Лисенко. В помешканні, де він прожив 18 останніх років життя та написав основні свої твори, відтворено інтер'єри передпокою, робочого кабінету, їдальні та вітальні, де і сьогодні можна почути чарівні звуки Лисенкового роялю.

У сусідньому будинку № 93 жив письменник і театральний діяч Михайло Старицький з дружиною Софією, донькою Марією та сином Юрієм. Експозиція музею Старицього складається з меморіальної квартири, де відтворено інтер’єри вітальні, їдальні, кабінету Старицького та кімнати старшої доньки Марії, а також з експозиції "Продовження сімейних традицій", яка присвячена життєвому та творчому шляху дітей і онуків письменника.

Музей Лесі Українки створено в будинку № 97, де впродовж десятиліття мешкала родина Косачів і періодично бувала сама Леся. Фактично, тут базувалася редакція журналів "Рідний край" і "Молода Україна", головним редактором яких була мати поетеси Ольга Косач з роду Драгоманових (літературний псевдонім – Олена Пчілка). Сім залів літературної експозиції розповідають про життєвий і творчий шлях Лесі Українки, про родини Драгоманових і Косачів, коло друзів та однодумців поетеси.

Музей одного з корифеїв українського театру Панаса Саксаганського з роду Тобілевичів буде відкрито у меморіальному будинку № 96 по вулиці Жилянській після його реставрації.

Водно-інформаційний центр "Музей води" організовано в 2003 році в приміщеннях старовинних водонапірних веж і резервуарів на пагорбі в Міському саду (колишній Царський сад) в Києві. Експозиція Музею води знайомить відвідувачів з природою кругообігу води, технологією водозабору, водопостачання та каналізації. Можна здійснити подорож по каналізаційному колектору до очисних споруд Бортницької станції аерації, поспостерігати за таненням льодовиків, зародженням дощу та виверженням гейзера. Для дітей є можливість змінити русло річки, погратися з мильними бульбашками, перевірити силу на водяному насосі, а також доторкнутися до живої риби.

Київський музей воскових фігур – приватна колекція родини Сажиних. Ідея створення музею виникла у них в 1997 р. після знайомства з експозицією філії Лондонського музею в Амстердамі. Три роки знадобилося на те, щоб у 2000 р. представити на суд глядачів експозицію із двадцяти фігур, які склали основу для створення майбутнього музею. Нині у п'яти залах представлено 60 фігур політичних діячів минулого та сучасності, відомих письменників, популярних акторів та співаків, уславлених спортсменів. У галереї Ви можете побачити: політиків (М. Грушевський, Л. Кравчук, Л. Кучма та ін.), письменників, поетів (Л. Українка, Т. Шевченко, М. Булгаков), музикантів (А. Макаревич, В. Цой та ін), акторів (Г. Віцін, Є. Моргунов, Ю. Нікулін та ін), спортсменів (В. Лобановський, Л. Подкопаєва) та ін.

Музей вторинної сировини в районі станції метро "Лівобережна" у Києві називають "музеєм антикваріату" або "музеєм непотрібних речей". Він відкритий у 2007 р. на території заводу "Київміськвторресурс", який займається заготівлею та переробкою вторинної сировини. Ще в середині XX ст. тут стали систематично відбирати зі сміття цікаві речі, а пізніше, дізнавшись, що на заводі приймають старовинні предмети, люди стали зносити їх сюди. Серед унікальних раритетів - найперший у Російській імперії пилосос, старовинний набір перукарських інструментів, комплект інструментів для тортур царської жандармерії, сані-грінджоли, верстат з переробки конопель. Радянській тематиці присвячено цілий стенд, на якому близько 40 різних фігур вождя революції, а у дворі заводу встановлено знамениту 7-метрову статую Леніна, привезену з Криму. Велика експозиція знаходиться на вулиці під навісом, а маленька – у дерев'яному будиночку під старовину.

Музей гетьманства у Києві присвячений історії державотворення України в період Війська Запорозького та Гетьманщини XVII-XVIII століть, а також Гетьманату початку XX століття. Експозиція розкриває сутність специфічної гетьманської форми правління та структуру військово-цивільної адміністрації в тогочасній України, розповідає про історію і традиції козацько-гетьманської доби.

Музей засновано у 1993 році і розміщено в будинку-пам’ятці архітектури кінця ХVІІ століття, відомому киянам як "будинок Мазепи". Справді, цей двоповерховий особняк в характерному для архітектури козацької доби стилі бароко був побудований за часів правління гетьмана Івана Мазепи, хоча прямих свідчень про його перебування тут нема. З 1717 року будинком володіла козацько-міщанська родина Сичевських, представники якої входили в міський магістрат. Серед небагатьох подільських особняків цей будинок уцілів під час пожежі 1811 року, на що вказує його розташування під кутом до більш пізнього вуличного планування. Під час реконструкції Подолу архітектор Андрій Меленський добудував другий поверх і фронтон з колонами. У радянські часи тут були комунальні квартири. У 1992 році Фонд Івана Мазепи провів реставрацію для створення Музею гетьманства.

Фонди музею налічують понад 9000 музейних предметів. В залі Богдана Хмельницького представлена хоругва гетьмана з його родинним гербом. Постійно діють наукові виставки "Гетьман Іван Мазепа", "Пилип Орлик – гетьман, автор першої демократичної конституції України" і "Павло Скоропадський та Українська держава 1918 року". Серед експонатів: гравюра 1706 року "Мазепа серед добрих справ своїх", карта України Йоганна Баптиста Гоманна 1716 року, речі з особистої колекції родини Скоропадських. Музей періодично проводить засідання дискусійного клубу "Гетьманська вітальня".

Музей громадського транспорту Києва створено в 2015 році на базі історичного експозиційно-реставраційного центру КП "Київпастранс". Розташований на території колишнього автобусного парку №3 неподалік станції метро "Берестейська" (вхід з провулка Юрія Матущака). В експозиції представлені раритетні автобуси, тролейбуси, трамваї та автомобілі, які у різні роки працювали на пасажирських маршрутах Києва. Серед них: ЗІС-155, ЛАЗ-695М, "Шкода 8Тр", ЛіАЗ 677 та ін. Працює майстерня з реставрації та відновлення старої техніки. Планується створення екскурсійних маршрутів на ретротранспорті, проведення екскурсій у діючих парках та депо.

Чудова будівля в стилі італійського Відродження була збудована для Київської контори Державного банку. Спочатку була двоповерховою, але через 30 років було надбудовано ще два поверхи. Центральне місце в будівлі відведено операційній залі з кольоровими вітражами у вікнах та скляним плафоном. По середах та п'ятницях після 14:00 проводяться екскурсії до Музею грошей (необхідна попередня письмова заявка). Його експозиція розповідає про грошовий обіг на українських землях із давніх часів понині. Тут представлені примітивні форми грошей, античні, середньовічні монети, гроші Російської імперії, банкноти Української Народної Республіки, а також гроші радянського періоду та сучасної незалежної України. Особливий дозвіл потрібен для відвідування Музею коштовностей "Скарбниця України".

Музей історії київської каналізації відкритий до сторіччя з моменту заснування в Києві централізованої системи каналізації у 1894 р. Музей розміщено в одному з виробничих приміщень колишньої каналізаційної насосної станції на Лівому березі, в районі Старої Дарниці. Представлені численні експонати каналізаційного господарства: сучасні та старовинні труби, зокрема дерев'яна, якій близько 200 років, зразки колекторів, засувок та насосів, люки різних періодів, макети насосних станцій та спецтехніки, а також різноманітні інструменти та засоби очищення мереж. Під час незвичайної екскурсії відвідувачі музею дізнаються про зародження системи водовідведення у світі, побудову та роботу київської роздільної системи водовідведення – першої на території Російської імперії кінця ХІХ ст., а також про сучасне життя каналізаційного господарства столиці. Екскурсію проводить аудіогід. Вхід безкоштовний.

Музейно-виставковий центр "Музей історії міста Києва" є багатофункціональним комплексом, що репрезентує різноманітні історичні, мистецькі та пізнавальні проєкти. Заснований 1978 року, до кінця радянської доби розташовувався в будівлі Кловського палацу на Печерську, потім довго тулився на двох поверхах Українського дому. Сьогодні музей розміщується в сучасній будівлі на розі вулиць Хмельницького та Пушкінської.

Колекція музею налічує близько 300 тисяч експонатів, що входять до археологічної, нумізматичної, етнографічної колекції, а також тематичних комплексів сучасного періоду. Це й київські пам’ятки пізньопалеолітичного періоду (Кирилівська стоянка), й археологічні знахідки кам’яної доби, доби бронзи (Трипільська культура), знайдені українськими вченими під час археологічних розкопок на теренах Києва; рідкісні кам’яні візантійські іконки та унікальний фресковий живопис з розкопок князівського палацу Давнього Києва; реліквії київського самоврядування, зокрема, печатки київських ремісничих цехів та символ міського самоврядування – барельєф Архангела Михаїла з міської ратуші.

Окрасою зібрання є колекція стародруків XVI–XVII століть, колекції фаянсу та порцеляни Києво-Межигірської фабрики та фабрики Міклашевського, живописні роботи Миколи Прахова і Олександра Мурашка. Представлено типові інтер'єри дворянської вітальні початку ХІХ століття, музичної вітальні з колекцією музичних інструментів XVIII–ХІХ століть, ремісничої світлиці, швецької майстерні, фотоательє початку ХХ століття.

В інклюзивному музейному просторі з пандусами та ліфтами проводяться спеціалізовані екскурсії "Київ на дотик".

Музей історії Київського метрополітену відкрито в 2000 р. на другому поверсі будівлі адміністрації КП "Київський метрополітен". Експозиція розміщена у трьох залах з метою нагадати про те, що перші поїзди метро були тривагонними. Перша зала присвячена будівництву та відкриттю ліній та станцій метрополітену різних років. Особливий експонат - діючий макет станції "Дніпро" (1:87) з першим депо в тому вигляді, який вони мали в 1960-65 рр. Можна побачити, як саме відбувався підйом вагонів типу Д на естакаду станції. Друга зала присвячена різним службам метрополітену - тут представлені моделі вагонів та частини обладнання, проїзні документи різних років. в третій залі встановлено діючий макет оборотного глухого кута (1:87) і перший синхронізуючий годинник. Екскурсії проводяться за попередніми заявками для груп від 10 до 20 осіб.

Найдавніша зі збережених цивільних будівель Подолу, що зазнала безліч перебудов. За переказами, в 1706 році тут зупинявся Петро I, який керував спорудженням Печерської фортеці. Пізніше будинок належав київському війту Биковському, який утримував в ньому шинок. Потім тут розміщувався "будинок покори", парафіяльне училище, сирітський притулок. Зараз приміщення займає Музей історії київської благодійності. З найбільш цінних експонатів - рідкісна барочна ікона "Божа Матір з немовлям" XVIII ст.

Київський музей історії пожежної техніки відкрито на базі 25-ї Державної пожежно-рятувальної частини Оболонського району м. Києва, яка на момент відкриття у 1970-х роках. була найбільшою в Європі. Представлено унікальну колекцію спецтехніки, пожежно-рятувального обладнання та інструментів від царської епохи до сучасності, нагрудні знаки та нагороди пожежників. Зокрема, можна побачити перший пожежний автомобіль, який з'явився в Києві в 1913 р., а також знамениту пожежну машину радянського виробництва на базі вантажівки ЗІС-130. Музей пожежної справи приймає гостей безкоштовно за попереднім записом.

Київський музей історії туалету - це унікальна експозиція, яка розповідає про сантехнічну історію людства та розвиток туалетної культури. Розмістилася вона на Печерську, у Вежі №5 Київської фортеці. Колекцію зібрав підприємець М. Богданенко. В музеї представлені різні модифікації ватерклозету різних епох: від нічних горщиків до унітазу із сенсорним керуванням. Усі експонати музею поділені на декілька секторів у хронологічному порядку. Експозиція охоплює майже всі періоди розвитку цивілізації. Представлено колекцію сувенірних унітазів, що налічує понад 550 екземплярів та має сертифікат Книги рекордів Гіннеса.

Музей кіно створений у 2015 р. на базі Національного центру Олександра Довженка - державного кіноархіву художніх фільмів України, який також включає державну кінокопіювальну лабораторію. Музей розташований на 5-му поверсі будівлі Центру Довженка. Його мета – популяризація українського та світового кіномистецтва, систематизація інформації про його історію, музеєфікація фондів кіноархіву, паперових та речових артефактів.

Музей Національної кіностудії ім. О. Довженка запрошує познайомитись із творчістю легенди українського кінематографа – кінорежисера Олександра Довженка. На території кіностудії відтворено обстановку особистого кабінету режисера: стіл під зеленим сукном, старовинний телефон, ажурну лампу. В експозиції представлено особисті речі Довженка, раритетні афіші його фільмів, розсекречені документи з партійних архівів. Проводяться лише групові екскурсії.