Пам'ятки Житомирської області

Палац у стилі ампір з античними мотивами у декорі збудовано в 1800 році за проєктом італійського архітектора Блеріо графом В. Ганським, який успадкував маєток Верхівня від батька Яна Ганського. Садибу з палацом та флігелями, великим пейзажним парком та костелом-усипальницею граф подарував своїй молодій дружині Евеліні з роду Ржевуських, яка вважалася однією з перших красунь Польщі. Звідси Евеліна розпочала таємне листування з Оноре де Бальзаком, підписуючись псевдонімом "Іноземка". Незабаром відбулася їхня перша зустріч у Швейцарії, але лише через 15 років, коли помер чоловік Евеліни, письменник зміг приїхати до Верхівні. В робочому кабінеті Бальзака, що зберігся, на другому поверсі палацу стоїть стіл, за яким він написав "Депутата від Арсі", "Дрібних буржуа", "Театр, який він є" і драму "Мачуха". Інтер'єр спальні Бальзака не зберігся – там експонуються портрети романіста у виконанні його сучасників. У цих кімнатах розміщено меморіальний музей Бальзака. Інші приміщення палацу займає агротехнічний коледж, ведеться реставрація.

Музей старовинного інструменту "Ремісничий двір" у Житомирі розташований на залізничній станції Крошня. Кожна річ в експозиції – оригінал. Вся колекція налічує кілька тисяч експонатів, зокрема 115 екземплярів сокир. Представлені гасові всепогодні лампи для залізничників і поліцейських з триколірним семафором, старовинний ручний пристрій для обсмажування кавових зерен з одночасним їх перемішуванням, копія стародавньої кузні, в якій повітря подають справжні австрійські міхи кінця ХІХ ст. Також у колекції є інструменти, призначені для виробництва, технологія якого вважається втраченою.

Фарфоровий завод "Баранівка" відкрив у 1802 оц. підприємець М. Мезер, викупивши під нього землю у магнатів Любомирських-Валевських. Сировиною служила глина, яку добували неподалік. Виготовлений на фабриці посуд прикрашав палаци вельмож та імператорів. Змінивши кілька господарів, баранівська фарфорова фабрика продовжувала діяти за радянських часів і до початку 2000-х років залишалася провідним у країні підприємством цього профілю. Наразі підприємство не працює, проте у місті функціонують приватні міні-заводи з виробництва фарфора. При баранівській фабриці з 1952 року діє музей, в експозиції якого зразки продукції, вік яких перевищує сто років.

Музей англійського письменника Джозефа Конрада (Ю. Т. Коженевського), уродженця Бердичева та поляка за походженням, відкрито в 2015 році в комплексі Монастиря босих кармелітів. Матеріалами експозиції поділилися Музей літератури імені Адама Міцкевича (Варшава), Ягеллонська бібліотека (Краків), Бібіліотека Бейнеке (Йельський університет), Центральний морський музей (Гданськ), Національний морський музей у Грінвічі (Англія). Матеріали із власного архіву також надав професор З. Найдер (Польща). Головний експонат – фрагмент обшивки судна Otego, капітаном якого був Джозеф Конрад. В експозиції широко використовуються інтерактивні технології. Відвідування безкоштовне.

Музей єврейства міста Бердичева відкрито в 2015 році в приміщенні Міської бібліотеки для дітей. Експозиція у двох залах розповідає про побут бердичівських євреїв, про історію та традиції єврейського народу, а також про трагічні події Голокосту під час Другої світової війни. Експонати надано мешканцями Бердичева, зокрема єврейською громадою міста.

Бердичівський міський історичний музей розміщений в одному з флігелів монастиря босих кармелітів – колишньому будинку священиків. Окрім основної експозиції, яка розповідає про історію міста Бердичева, в музеї можна відвідати різноманітні тематичні виставки.

Музей коштовного та декоративного каміння створено в 1996 році на основі колекції мінералів і гірських порід місцевого підприємства "Кварцсамоцвіти", яке з 1930-х років веде в Хорошові промисловий видобуток кварцу. В музеї зібрано унікальні мінерали з камерних пегматитів Волині, зразки мінералів та гірських порід з України, країн СНД, Європи, Америки, Африки. Загалом – 1,7 тисячі експонатів. Зокрема, представлені унікальні кристали кварцу, топазу та берилу з Волинського родовища моріону. В 2001 році музею надано статус "Науковий об'єкт, який є національним надбанням України".

Музей Локомотивного депо станції Коростень розповідає про історію розвитку залізничного транспорту та будівництво Києво-Ковельської залізниці. Спорудження станції Коростень почалося в 1902 році. Нині цей складний залізничний вузол - один з найважливіших в країні. Колекцію раритетів для музею Локомотивного депо збирали ентузіасти з-поміж його працівників. Продовженням експозиції можна вважати комплекс виробничих приміщень.

Будинок-музей родини Косачів відкрито в 1999 році в реконструйованому будинку Завадських, у якому літературна родина Лесі Українки прожила 6 років. Основу експозиції складають прижиттєві видання Олени Пчілки (матері Лесі Українки), М. Драгоманова (дядька Лесі Українки), самої Лесі Українки. У приміщенні також розташовано музичну школу.

Національний музей космонавтики імені Сергія Корольова відкрито в 1970 році у Житомирі, де в 1907 році народився майбутній основоположник практичного освоєння космічного простору. Меморіальна частина музею знаходиться у маленькому будинку, в якому на початку XX століття жила родина Корольових. Навпроти розташований павільйон "Космос", відкритий у 1991 році. В експозиції представлені оригінали та макети космічних апаратів, скафандри та інше спорядження космонавтів. Серед них - технологічний зразок космічного корабля "Союз", макет "Лунохода-2", оригінал спускового апарату корабля "Союз-27", що побував у космосі. Одним із найцінніших експонатів є капсула з ґрунтом Місяця, подарована NASA.

Музей активно застосовує сучасні музейні технологі та інноваційні методи роботи з аудиторією. Зокрема, під час дитячих екскурсій використоується робот-помічник екскурсовода Мекканоїд, який розпізнає голосові команди, пересувається, жартує та навіть танцює. У музеї можна замовити інтерактивну екскурсію "Зореліт Еней", під час якої використовується обладнання на кшталт тренажерів для підготовки професійних авіапілотів. За допомогою окулярів віртуальної реальності відвідувачі можуть побувати на Місяці чи на Венері. 

Житомирський музей космонавтики забезпечує високий рівень безбар'єрності. На вході тут є пандус, експозиційних приміщеннях немає порогів та сходів, доступні адаптовані екскурсії та інклюзивна вбиральня.

Краєзнавчий музей Новограда-Волинського створено на базі музею бойової слави, який функціонує з 1975 р. Окремий розділ присвячений історії стародавнього Звягеля у XIII-XVIII ст. У музеї зберігається багата колекція письмових документів та старовинних книг. Основу нумізматичної колекції становлять римські монети, гроші епохи козаччини, царські монети. Етнографічний відділ представляє колекцію рушників, вишиванок, предметів домашнього вжитку Поліського краю. У майбутньому планується перенесення експозиції до приміщення колишньої в'язниці (XIX ст.; вул. Волі, 52).

Комунальний заклад "Олевський краєзнавчий музей" відкрився у 1995 році. Спочатку мав лиша дві зали: бойової слави та природи. Згодом відкрилася зала старожитностей, яка розповідає про давні промисли та ремесла поліщуки, а також зала історії Олевщини. Зокрема, представлені археологічні знахідки часів Середньовіччя, зроблені під час розкопок на території Олевського городища в урочищі Бабина гора: гарда від меча, свинцева печатка короля Пруссії, намисто зі скла різного кольору та бурштину, бронзові прикраси. В експозиції "Олевська республіка" на п'яти стендах висвітлено основну інформацію про діяльність Поліської Січі та отамана Тараса Бульбу-Боровця. Розроблено стенди "Єврейська община в Олевську" та "Місцеві цікавинки", створено нову експозицію "Бурштин-сукциніт". Музей пропонує оглядові екскурсії містом Олевськ і виїзді екскурсії до "Кам'яного села".

Народний краєзнавчий музей у Радомишлі заснований у 1959 році. В ньому зібрано експонати, документи, фотографії, що відображають побут та політичне життя радомишлян на тлі світових подій XVII-XX ст. У першій кімнаті представлені стародавні кістки, бивні мамонта, череп туру, роги благородного оленя (в 1963 році в Радомишлі було досліджено стоянку первісних людей, встановлено пам'ятник). Далі йдуть стенди періоду козацтва, Радомишля кінця XIX та початку XX ст., Другої світової війни та подій новітньої історії.

Музей флори та фауни Радомишльщини відкрито в 1968 році з ініціативи директора місцевого лісомисливського господарства О. Філіповича. Музей розташований на території невеликого дендропарку з декоративним ставком, розарієм, акуратними газонами та алеями. Перший зал музею розповідає про історію Державного лісомисливського господарства (1936 р.). Представлено першу бензопилу "Дружба", фотографії та ін. В решті трьох залах представлена ​​флора і фауна: опудала великих травоїдних (шляхетного оленя, лося), сценки з життя лісових косуль, сімейство диких кабанів, вовки та єнотовидний собака. Серед птахів виділяється своїм розміром беркут (розмах крил 2 м). В музеї зберігається колекція мінералів, велика колекція метеликів.

Музей партизанської слави Полісся засновано в 1961 році у селі Словечне, яке у роки Другої Світової війни було центром партизанського руху та місцем дислокації великих партизанських з'єднань. Словечанський музей створювався ентузіастами "народним" методом, і в 1962 році експозиція була відкрита для відвідувачів. Одна із зал оформлена у вигляді партизанської землянки. Представлено зброю партизанів, радіоапаратура, партизанська преса, інструменти медичної служби "лісового фронту", матеріали про каральні експедиці на Овручщині. В 1995 році відкрито Меморіальний комплекс спалених сіл, де зафіксовано трагічні події 1942-43 років.