Пам'ятки Житомирської області

Меморіальний будинок-музей академіка Сергія Корольова в Житомирі є частиною Музею космонавтики ім. Корольова, розташований навпроти основної будівлі експозиції "Космос". Перший музей у квартирі, де у 1907 році народився майбутній вчений-ракетобудівник, провідний конструктор радянських космічних ракет, відкрився ще у 1970 році за ініціативи його матері. Через 7 років меморіальну частину доповнила нова експозиція про життєвий і творчий шлях генерального конструктора. Музей відтворює обстановку помешкання, в якому на початку XX століття мешкала родина Корольових. Експозиція включає багато матеріалів, документів, особистих речей, які передали в дарунок музею родичі та колеги Корольова. Фотографії, посуд, предмети інтер’єру, які належали родині Корольових, записи і креслення, зроблені рукою геніального конструктора, його костюм і навіть пасмо волосся з найпершої стрижки – усе це можна побачити під час екскурсії музеєм.

Великокоровинецький краєзнавчий музей Чуднівської міської ради засновано у 1961 році зусиллями вчителів та учнів місцевої школи. Його експозиція розповідає про минуле й сучасне Великих Коровинців. Окрему експозицію присвячено родині українських промисловців та меценатів Терещенків, яким село належало з 1870 року. Федір Терещенко збудував тут цукровий завод, лікарню, дві школи, церкву, залізничну станцію та інші інфорамструктурні об'єкти.

Кімната-музей історії Коростенського фарфорового заводу працює в міському будинку культури з 2012 року. Тут представлено частину експозиції, яка раніше розміщувалася у вестибюлі головного корпусу підприємства, що нині не працює. У створенні експозиції також допомагали місцеві жителі. Сьогодні кількість унікальних речей музейної кімнати становить близько 500 одиниць.

Об'єкт "Скеля" в Коростені - це колишній секретний підземний командний пункт Коростенського укріпрайону №5, що входив до так званої "Лінії Сталіна". Побудований у 1936 році на основі системи природних та штучних печер у гранітній скелі, на якій у VIII-XIII ст. стояло давньоруське місто Іскоростень. Також відомий як "Бункер Сталіна". На випадок війни звідси планувалося здійснювати командування Південно-Західним фронтом. Об'єкт не використовувався за призначенням. У 1941 році тут протягом тижня оборонявся від фашистів загін із 200 червоноармійців. У радянські часи об'єкт залишався у віданні військових, потім був переведений у систему цивільної оборони. Весь цей час обладнання (система вентиляції, водопостачання, автономного електроживлення, зв'язку) залишається у працездатному стані. Гриф секретності було знято в 2005 році, зусиллями ентузіастів розпочалося створення військово-історичного музейного комплексу "Скеля", присвяченого початковому періоду Другої Світової війни. Досліджено один із ймовірних трьох рівнів коридорів та печер. Екскурсії проводяться по попередньому замовленню.

Ємільчинський БРО Коростенського укріпрайону – батальйонний район оборони, система довгострокових укріплень на околиці смт Ємільчине. Споруджений у 1931-39 роках як частина КоУР для прикриття тилів розташованого на південний захід від Новоград-Волинського укріпрайону. Складався з 25 ДОТів, у тому числі 6 артилерійських напівкапонірів 1938-39 років побудови, кожен для 2-х 76,2 мм гармат. На базі одного з напівкапонірів, що збереглися, АПК №25, створено музей, відділ Ємільчанського народного краєзнавчого музею. Експозиція знайомить із історією Другої світової війни, картами-схемами КоУР та окремого Ємільчинського БРВ. Розпочато реконструкцію елементів внутрішнього обладнання, планується повне відновлення озброєння.

Старовинний особняк, збудований у XIX столітті на Замковій площі для голови житомирської католицької єпархії називають у Житомирі Єпископським будинком. Наразі тут розміщується Житомирський обласний краєзнавчий музей, заснований ще в 1865 році, коли Волинський губернатор М. Чортков виставив у публічній бібліотеці свою колекцію із зразків 48 мінералів та гірських порід. Далі експозицію поповнила колекція монет ватажка житомирського дворянства К. Симонича, матеріали Волинського єпархіального давньосховища, націоналізовані колекції графів Іллінських-Стецьких та барона І. де Шодуара. Зараз фонди налічують 150 тисяч пам'яток історії та культури, проте в експозиції представлено лише невелику частину, що стосується історичних подій першої половини XX ст. Основні виставкові площі займає художній відділ музею, де представлено унікальну колекцію творів образотворчого мистецтва італійських, голландських, французьких, польських та російських майстрів XVI-XX ст. Історичну експозицію планують розгорнути у будівлі магістрату.

Житомирський обласний літературний музей розташований у старовинній двоповерховій будівлі в стилі модерн, побудованій на початку XX століття. Експозиція складається з чотирьох відділів: французького письменника О. де Бальзака, житомирського театрального художника І. Шевченка, поета-перекладача Б. Тена та родини композитора М. Скорульського.

Садиба родини знаменитого мандрівника та етнографа М. Миклухо-Маклая знаходиться в урочищі Гамарня на західній околиці Малина. Мати Миклухо-Маклая купила маєток Гамарня на початку ХІХ століття в князів Щербакових, сам вчений бував тут кілька разів. З 1931 року біля садиби розміщується Малинський лісотехнічний технікум (зараз - коледж). Особливу цінність представляє парк, в якому багато рідкісних дерев віком 500-600 років. Зберігся будинок з елементами неоготики, збудований Миклухами – зараз це частина одного з корпусів коледжу. В 1986 році в ньому було відкрито невелику музейну експозицію, присвячену науковій діяльності дослідника. В 2015 році відкрито музей Миклухо-Маклая. Встановлено погруддя вченого та пам'ятна дошка.

Синагога в Паволочі збудована в 1772 році, коли в селі була велика єврейська громада. Нині у будівлі синагоги розміщено народний музей історії села.

Будівлю водяного млина на річці Микі на південній околиці Радомишля зведено в кінці ХІХ століття (за іншими даними в 1904 році) на фундаментах паперової фабрики, заснованої в 1606 році архімандритом Єлисеєм Плетенецьким для забезпечення папером друкарні Києво-Печерської лаври. Фабрику було зруйновано під час козацьких повстань. Зведена на руїнах будівля млина у стилі неоготики зовні нагадує середньовічний замок. Будівля має три крила від 3 до 5 поверхів, з'єднаних 8-поверховою вежею в центрі. У вежу-дзвіницю ведуть гвинтові сходи зі 158 сходинок. Млин функціонував до 1960-х років, потім довгий час стояв занедбаним. У 2011 році з ініціативи родини Богомолець-Шереметьєвих у відреставрованій будівлі було відкрито історико-культурний комплекс "Замок Радомисль". В автентичних інтер'єрах XVII-XIX столітть виставлено експозицію "Музею української домашньої ікони" та предметів старовини. Представлено 5 тисяч ікон XVII-XXI ст. з усіх регіонів України із приватної колекції Ольги Богомолець, у тому числі роботи народних художників, які найчастіше надавали образам живих людських рис та емоцій. Перлина колекції – ікона Миколи Чудотворця, вирізана на камені. Також у музеї можна побачити унікальні старовинні фотографії, колекцію старовинних карток у Трапезному залі, колекцію старовинних прасок та домашнього начиння, старовинні дерев'яні скульптури, антикварні люстри, картини та меблі. Крім того, у "Замку Радомисль" відновлено процес ручного виготовлення паперу. Фабрика з виробництва паперу (папірня) має все обладнання, яке використовувалося ченцями в XVII столітті, а також друкарський верстат для нанесення тексту на готові листи. Бажаючі можуть відвідати майстер-клас та власноруч виготовити аркуш паперу. В замку є концертний зал на 150 місць, величний обрядний зал для урочистостей, старовинна трапезна з великою замковою піччю та 60-літровим казаном на відкритому вогні. Поруч із замком розбито ландшафтний парк.

Музей образотворчого мистецтва ім. І. Буханчука представляє унікальну колекцію живопису в стилі соцреалізму. Відкритий у 1974 році з ініціативи мистецтвознавця та колекціонера І. Буханчука, який викладав у 1960-х роках у Ленінградському художньому інституті. Будівлю музею спроєктовано в 1985 році під керівництвом професора І. Фоміна. Буханчук надав музею власну колекцію живопису, що налічувала 600 експонатів. Надалі колекція поповнювалась із державних фондів, свої роботи музею дарували багато радянських художників, і незабаром колекція вже налічувал 3 тисячі оригіналів. Зокрема, представлено картини народних художників України Т. Яблонської, М. Глущенка, М. Максименка. Філігранною технікою захоплюють твори петербурзького скульптора Н. Нікіфорової. Фотозйомка у залах заборонена.

Сучасна експозиція Коростенського краєзнавчого музею відкрита в 1987 році в приміщенні колишнього штабу Коростенського укріпрайону. Тут представлена ​​історія розвитку краю з найдавніших часів на основі результатів археологічних досліджень, проведених у 1990-х роках. Найціннішими експонатами є зразки мінералів, зброя XIII-XIX ст., знаряддя праці поліщуків, предмети народного декоративно-ужиткового мистецтва. Особливе місце в експозиції займає полотно-діорама "Княгиня Ольга біля стін древнього Іскоростеня" (художник О. Туранський, 1982 р.), що відтворює картину прибуття київської княгині, що овдовіла, до стін непокірного міста.

Культурно-мистецький центр "Поліська хата" засновано у селі Городському в 2008 році. Проєкт реалізує Житомирська обласна молодіжна творча спілка художників та мистецтвознавців з ініціативи художника Юрія Камишного. Культурний комплекс є поліською садибою з предметами народного побуту. Такі будинки з великою грубкою, стелею, що тримається на двох брусах, маленькими вікнами та просторими сінями досі зустрічаються майже у кожному поліському селі. На базі "Поліської хати" проводяться різноманітні культурні акції та фестивалі.

Житомирський літературно-меморіальний музей В. Короленка відкрито до 120-річчя видатного письменника та громадського діяча в будинку, де пройшли його дитячі та юнацькі роки. Короленко прославився як активний учасник народницького руху та автор безлічі літературних творів, найвідоміші з яких: "Ліс шумить", "Сліпий музикант", "У поганому суспільстві", "Судний день", "Без мови", "Діти підземелля". Експозиція розміщена у семи залах за хронологічним принципом, налічує 10 тис. експонатів: особисті речі, прижиттєві видання Короленка та письменників-сучасників, твори графіки, живопису, скульптури, прикладного мистецтва.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки у Новограді-Волинському створено в маленькому будинку, в якому в 1871 році народилася майбутня поетеса. Простий одноповерховий будинок міщанина Окружка в 1870 році орендувала родина Косачів: голова з'їзду мирових суддів П. Косач та його дружина Ольга, яка відома під літературним псевдонімом Олена Пчілка. Маленька Лариса провела тут перші два роки життя, після чого родина переїхала. В інтер'єрах батьківського будинку Лесі Українки, що збереглися, відновлено обстановку дитячої кімнати та кабінету батька, в інших кімнатах представлені реліквії родини Косачів, у тому числі особисті речі Лесі Українки. Перехідна галерея веде до сусіднього будинку (колишнього господарського), де розгорнуто літературно-меморіальну експозицію. На подвір'ї встановлено бюст Лесі Українки.