Пам'ятки Львівської області

Місто-фортеця Тустань - давньоруський наскальний оборонний комплекс, що виконував функції прикордонної фортеці та митного пункту (назву інтерпретують як наказ мандрівникові: "Ту стань!"). Також відоме як "Скеля Довбуша". Перші укріплення на скелі Камінь в районі нинішнього села Урич було зведено білими хорватами в ІХ ст. Дерев'яні конструкції вписали прямо в скельний масив (збереглися пази та вирубки в скелі, за якими проведено реконструкцію). Фортеця Тустань була важливим опорним пунктом Київської Русі, згодом Галицько-Волинського князівства. В 1241 році її зруйнували орди хана Батия, а в 1340 році захопив і наново відбудував польський король Казимир Великий як королівську фортецю. Через неї до Закарпаття та Угорщини експортувалася сіль, яку видобували в Дрогобичі та його околицях. Останнім власником у XVI ст. був польський магнат Бліцинський, після чого фортеця втратила значення та зникла з літописів. Збереглися залишки кам'яної стіни, печери, сходи, колодязь та дві цистерни для води. В 1994 році створено Державний історико-культурний заповідник "Тустань", діє музей.

Палац львівського патриція, багатого купця грецького походження Костянтина Корнякта на площі Ринок – перлина житлової ренесансної архітектури Львова, пам'ятка архітектури національного значення. Будинок зведений 1580 року архітектором Петром Барбоном за участю його учня Павла Римлянина. Певний час перебував у власності королівської родини Собеських, отримавши другу назву "Королівська кам'яниця". Саме у палаці Корнякта знаходиться відомий Італійський (Венеційський) дворик за зразком ренесансних італійських cortile, що оточує внутрішній периметр відкритими галереями під аркадами. В галереї представлена виставка скульптур, зокрема "Справедливість та Правосуддя" – ганебний стовп (прангер), який стояв на лобовому місці перед Львівською ратушею.

Зараз у приміщеннях палацу розташовується адміністрація Львівського історичного музею,. Постійна експозиція відділу "Кам’яниця Корнякта" презентує історію будинку через долі його мешканців у контексті історії міста, краю, Європи. "Королівськими палатами" традиційно називають чотири колишні парадні зали королівської резиденції, що знаходяться на другому поверсі будинку. У збережених палацових інтер’єрах початку ХІХ століття сьогодні експонуються твори малярства, скульптура, зразки салонних меблів, годинники, порцеляна, музичні інструменти, старовинні європейські ордени а також рідкісні меморіальні пам’ятки. Один із найпопулярніших експонатів – загадкове чорне крісло у вигляді крилатого дракона. Зазвичай, наприкінці екскурсії можна почути живе звучання музичної скриньки Symphonion.

В Італійському дворику працює кафе зі столиками просто неба та антикварна лавка.

Стрийський краєзнавчий музей "Верховина" розташований у колишньому будинку стрийського адвоката та громадсько-політичного діяча Євгена Олесницького (1899 року побудови), який на початку ХХ століття був осередком української культури та суспільного життя. Фонди нараховують 26 тисяч одиниць зберігання. Експозиція складається з трьох відділів: природи, етнографії, історії краю. Найцінніші експонати: старовинні книги, ікони, бойківські та гуцульські писанки, а також зброя козаків та опришків. Окрема експозиція присвячена діяльності УПА.

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі. Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні. Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка. Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "І. Франка та світова література". На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.

Львівська національна галерея мистецтв ім. Бориса Возницького є одним із найбільших художніх музеїв України. Її фонди налічують понад 62 тисячі творів мистецтва різних епох. Заснована вона у 1914 році як Львівська картинна галерея і відтоді розташовується в будинку 1874 року побудови, який належав видатному історику та колекціонеру Владиславу Лозинському. Зараз в палаці Лозинського розміщується адміністрація Львівської національної галереї мистецтв та її відділ "Європейське мистецтво ХІХ-ХХІ століть". У 24 залах представлено близько 400 робіт французьких, австрійських, німецьких, польських, російських та українських майстрів. Перлиною вважається єдиний в Україні твір Жоржа де ла Тура "У лихваря", одне з найдорожчих та найцінніших полотен світового значення на території країни. У світі збереглося лише 32 картини цього загадкового європейського майстра. Також представлено кілька портретів Артура Гротгера, "Портрет доньки" Генриха Родаковського та ін. Зали мистецтва Львова 1900-1930 років знайомлять з творами художників, які входили в об’єднань АНУМ, АRTES, "Нова генерація".

Музейно-культурний комплекс історії пивоваріння "Львіварня" відкрито у Львові в 2016 р. на території "Львівської пивоварні", яка вважається найстарішою в Україні. Перша письмова згадка про львівське пиво датується 1384 роком, коли якийсь Ганко Клепер купив пивне виробництво у Краківському передмісті, яке досі називається Клепаровом. Офіційною датою відкриття "Львівської пивоварні" вважається 1715 рік. Перший музей пивоваріння було відкрито на пивоварні у 2005 р. Після реконструкції він перетворився на сучасний арт-центр "Львіварня". У музеї пива можна ознайомитись із старовинною технологією виробництва. Представлено варильну піч, бродильний чан, бочки для дозрівання пива тощо. Цікаві колекції пивних бочок та пляшок, пивних кухлів, зразки реклами, технологічна книга та інші унікальні документи. Особливий експонат – легендарний 10-літровий келих акціонера пивоварні Роберта Домса. Завдяки інтерактивним експонатам музею кожен його відвідувач може відчути себе справжнім пивоваром, торкнутися історії пива та зазирнути у процес пивоваріння. Наприкінці екскурсії проводиться дегустація 12 видів кегового пива у ресторані "Хмільний дім Роберта Домса", що розташований у колишніх пивних підвалах. Працює сувенірна крамниця. Також "Львіварня" функціонує як сучасний арт-центр, де відбуваються виставки, концерти, культурні події, конференції та корпоративні заходи.

Історико-краєзнавчий музей села Маркопіль розташований у приміщенні Маркопільської середньої школи. З 1998 року працює на громадських засадах. Музейна експозиція розділена на періоди "Давня історія", "Маркопільський замок", "Маркопіль у період світових воєн", "Шкільна освіта Маркополя". В музеї представлено близько 1000 експонатів.

Музей історії України Львівського історичного музею розміщується в чотириповерховій будівлі на площі Ринок у Львові, що відома як "Массарівська кам’яниця". Зведена у XV столітті в готичному стилі, згодом перебудована у стилі епохи Відродження. Певний час будинок належав родині венеційського консула Антоніо Массарі. У середині ХІХ століття тут містилася крамниця ласощів Геннемана. На початку XX століття фасад прикрасив трикутний фронтон, оздоблений алегоричним рельєфом авторства скульптора Курчинського. Збереглися пізньоготичні склепіння і вікна першого поверху, елементи декоративного оздоблення інтер’єрів у стилі ренесансу.

Зараз у "Массарівській кам’яниці" розміщено історичну експозицію, де представлено понад 2100 пам’яток історії України від найдавніших часів до початку ХХ століття: неолітичні знаряддя та музичні інструменти, трипільська кераміка, золотий скіфський скарб, давньоруські хрести-енколпіони, катівські мечі середньовічного Львова, маґнатське жіноче і чоловіче вбрання, козацька зброя, астрономічний настільний годинник XVIII століття, колекції стародруків і творів живопису. Досі зберігає таємниці портрет молодої Роксолани – дівчини Насті Лісовської з Рогатина, турецької бранки, яка стала дружиною султана Сулеймана II.

Меморіальний комплекс "Борцям за волю України" відкрито в 2005 році на території колишньої міської в'язниці Стрия, яка діяла з 1898 р. по 1963 р. Експозиція унікального музею-в'язниці присвячена політв'язням, закатованим тут у різні періоди австро-угорцями, польською владою та радянським режимом. Найстрашніша сторінка історії - масовий розстріл політв'язнів у 1941 р. перед відступом Червоної армії. Комплекс включає символічну ковану огорожу, фрагменти стін із заґратованими вікнами, сторожову вежу, вхідну арку з терновим вінком, двоповерхову будівлю музею, стіну скорботи, могилу-саркофаг, пам'ятник "Пієта".

Меморіальний музей Михайла Грушевського у Львові засновано в 1998 році в особняку, в якому він із родиною жив у 1902-14 роках. В цей час Грушевський був професором Львівського університету, тут же став ініціатором створення Української національно-демократичної партії. Основна експозиція музею присвячена львівському періоду у житті Грушевського. Представлено оригінали його видань, фотографії, листи вченого, особисті речі родини Грушевських. Також висвітлюється діяльність Грушевського на чолі Центральної Ради Української Народної Республіки.

Меморіальний музей тоталітарних режимів "Територія терору" відкрито у Львові на території в'язниці №25. В'язниця була створена в 1944 році радянською окупаційною адміністрацією, що прийшла на зміну нацистській. В роки війни на цьому місці було львівське гетто. В музейному комплексі відтворено два бараки, сторожові вежі, загорожа з колючого дроту та інші інфраструктурні об'єкти. Музей розповідає про історію політичних, соціальних, етнічних та релігійних репресій тоталітарних режимів проти населення, яке мешкало на території України.

Музей родини видатного українського політичного діяча, лідера ОУН Степана Бандери відкрито в Стрию до 101-ї річниці від дня його народження. Експозиція, яка здебільшого присвячена шкільним рокам юного Степана, розміщена в будинку його діда М. Бандери, в якому він жив, навчаючись з 1919 по 1927 рік у Стрийській гімназії. Також експозиція будинку-музею розповідає про всіх членів великої родини Бандерів, кожен із яких так чи інакше долучився до боротьби за українську незалежність. Представлені документи, фотографії, особисті речі. Перед будинком відкрито сквер ім. Степана Бандери.

Історико-краєзнавчий музей Миколаєва відкрито в 1989 році в одній зі старовинних одноповерхових будівель у центрі міста навпроти греко-католицької церкви Св. Миколи. У відділі археології можна ознайомитися з археологічними матеріалами Стільського городища та колекцією старовинної зброї. Етнографічний розділ музею присвячений історії старовинних миколаївських ремесел – гончарству та обробці льону. Представлено макет Миколаївського цементного заводу.

Меморіальний музей Леся Курбаса в Самборі відкрито в 1993 році в будинку, в якому майбутній актор та режисер народився в 1887 році. Курбас був засновником національної західноукраїнської театральної школи та творцем знаменитого театру-академії "Березіль". Зібрання музею налічує 5594 предметів: бюст Л. Курбаса роботи скульптора М. Посікіри, барельєфна дошка роботи скульптора Є. Мисько, художні полотна М. Яремківа, С. Муряша, Л. Фрінцко та ін. Представлені добірки театральних фотографій, вишиті серветки тощо.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобичина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 р.). В основу експозиції музею, відкритого в 1940 р., лягли колекції графа Лянцкоронського, Хіровської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI ст., колекція монет XIV-XIX ст. та ін. До 60-річчя УПА відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА С. Стебельського.