Пам'ятки Львівської області

Найдавніша аптека у Львові працює на площі Ринок вже майже 300 років. Аптеку в кам'яниці "Під чорним орлом" відкрив у 1735 році військовий фармацевт Франц Вільгельм Наторп, про що свідчить кована вивіска з емблемою медицини над входом. По обидві сторони акуратного порталу розташовано рельєфні портрети бога лікування Ескулапа та його доньки – богині здоров'я Гігієни. Зберігся старовинний інтер'єр торгового залу, розписи віденських майстрів на стелі, старовинні ваги та касові апарати.

У 1966 році тут відкрився Музей історії фармацевтики, експозиція якого налічує понад 3 тисячі експонатів. В експозиційних залах можна оглянути різноманітні фармацевтичні пристрої, реконструкцію житла аптекаря, підземну алхімічну лабораторію. На подвір'ї відтворено вигляд житлового будинку багатого міщанина ХVI-XVII століття.

Аптека "Під чорним орлом" продовжує служити людям і в наш час, ставши державною аптекою № 15. Окрім ліків, тут можна придбати відоме у всьому світі "Залізне вино" (водний розчин сахарату заліза, що вживається при залізодефіцитній анемії) та популярну львівську настоянку "Вігор", яка вважається засобом підвищення потенції. Продаються тут і пам'ятні сувеніри.

Арт Центр "Дзиґа" у Львові є резиденцією творчого об'єднання "Дзиґа" - організації художників, громадських діячів та підприємців. Діє з 1993 року. В галереї представлено сучасне мистецтво. Щовечора в клубі проходять джазові чи блюзові концерти. При галереї працює кафе "Під клепсидрою" - місце зустрічей львівської богеми з демократичною та творчою атмосферою.

Археологічний музей Інституту українознавства ім. Івана Крип'якевича НАН України працює у Львові з 2001 року. Розміщений в історичному будинку Наукового товариства ім. Шевченка, яке раніше керувало українськими археологічними дослідженнями у Галичині. У музеї представлені артефакти від доби палеоліту до пізнього середньовіччя, виявлені на території Західної України. Поряд з оригінальними артефактами з каменю, кістки, рогу, глини, чорних і кольорових металів представлено реконструкції у натуральну величину способів житлобудівництва доби палеоліту (більше 50 тис. р. тому), у період існування трипільської культури (IV–III тис. до н. е.), у ранньослов’янський час (V-VII ст. н. е.), відтворені стародавні методи обробки шкіри, свердління кам’яних сокир, виготовлення глиняного посуду, плавки заліза та ін. Загалом представлено понад 2000 експонатів.

Будівля львівського Будинку вчених була побудована фірмою "Фельнер та Гельмер" у 1897-98 рр. за проєктом віденських архітекторів Ф. Фельнера та Г. Гельмера. Цей творчий тандем також працював над готелем "Жорж" у Львові, оперним театром в Одесі, міським театром у Чернівцях. Проєкт з будівництва був здійснений на замовлення клубу власників кінних заводів. Імпозантний вигляд фасадів будинку витриманий у стилі необароко. З 1918 до 1939 рік тут розміщувалося Народне (аристократичне, графське, дворянське) казино (збори). З 1948 року тут розміщується Львівський Будинок вчених. Відмінно збережені елементи інтер'єру - парадні сходи, ліпнина, алебастрові каміни, оригінальна прозора стеля, витончений балкон - все це робить колишнє казино одним з найкрасивіших та найархітектурніших будинків Львова. Саме тут знімали сцену з фільму "Д'Артаньян і три мушкетери", де Д'Артаньян піднімався сходами до кардинала, щоб зіграти з ним у шахи.

Виставковий комплекс "Львівський палац мистецтв" - найбільший виставковий та культурно-мистецький центр Західної України. Будівля у стилі модерну за проєктом архітектора Василя Каменщика збудована в 1996 р. Фасади прикрашені класицистичними аркадними лоджіями та скульптурою покровителя художників Св. Луки. При загальній площі 8,7 тис. кв.м, площа 12 експозиційних зал складає 3,6 тис. кв.м. В палаці є конференц-зал на 200 місць зі сценою та арт-вітальня. Тут проводяться такі регулярні події, як Міжнародний форум видавців, Львівський осінній салон "Високий Замок", Всеукраїнський конкурс дитячого малюнка "Весняні настрої", щорічна мистецька виставка до Шевченківських днів "Свою Україну любите...". На основі подарованих творів та документів тут постійно функціонує кімната-музей Т. Шевченка. Також у Палаці мистецтв працює Фабрика помічників Святого Миколая та проходить Національне Свято Шоколаду.

Державний природознавчий музей Національної академії наук України у Львові вважається одним із найстаріших природничих музеїв Європи. Заснований у 1870 році природознавцем-колекціонером, графом українського походження Володимиром Дідушицьким у реконструйованій будівлі в стилі раннього неокласицизму початку XIX століття. У 1880 році Дідушицький подарував музей громаді Львова, і з 1940 року він перебуває у підпорядкуванні НАН України.

З 2013 роу в Державному природознавчому музеї триває створення нової основної експозиції "Симфонія життя", палеонтологічна частина якої відкрилася у 2019 році під назвою "Льодовиковий період". Серед найцікавіших експонатів: скелети мамонта і волохатого носорога з озокеритового родовища у Старуні, кістки інших викопаних тварин фігура кроманьйонця пізньої кам’яної доби, реконструкція житла первісної людини. Експозицію доповнюють інтерактивні мультимедійні кіоски.

Своєрідним музейним експонатом є також найстаріший в Україні діючий механічний ліфт, облаштований ще 1870 році графом Дідушицьким, який у старшому віці був частково паралізованим і пересувався на колісному візку. Для найменших відвідувачів працює інтерактивна дитяча зона.

Аптека-музей всесвітньо відомого винахідника промислової переробки нафти Йогана (Яна) Зега відкрилася 2021 року у міському парку культури та відпочинку міста Борислав, ще є провідним центром нафтової промисловості Галичини. Тут розташоване одне з найбільших родовищ озокериту, тобто гірського парафіну, що має лікувальні властивості. Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією галицької фармацевтики, експериментами з перегонки нафти, видобуванням та використанням озокериту, видатними постатями Борислава та життєвим шляхом Йогана Зега. Зокрема, представлено модель дистилятора – приладу для розділення нафти на фракції, а також колекції аптечних штангласів і гасових ламп різних епох.

Бориславський краєзнавчий музей засновано в 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця М. Крижановського. Він розміщений у будівлі колишнього відділу НКВС, де під час встановлення радянської влади в краї розстрілювали жертв репресій. Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів. У відділі природи представлені корисні копалини, рослинний та тваринний світ Прикарпаття. Найцікавіші експонати історичного відділу: фрагменти давньоруського браслета та срібної гривні, дерев'яна бочка для зерна з цільного дерева, пожежна помпа кінця XIX ст., знаряддя праці та особисті речі нафтовидобувачів, картина німецького художника Р. Волькеля "Старий Борислав" . Експонуються картини сучасних художників.

Бродівський історико-краєзнавчий музей знаходиться у старій кам'яниці на центральній площі міста. Будівля була побудована у XVIII ст. для католицького монастиря, потім тут розташовувалися різні адміністративні установи. Музейна експозиція у семи залах висвітлює історію краю з найдавніших часів до середини XX ст. Також представлена ​​фотогалерея визначних пам'яток району, панорама "Броди XVII-XVIII ст.". Особливий інтерес мають матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України в період ЗУНР, а також діяльності ОУН-УПА. Співробітники проводять екскурсії по місту та Бродівському замку.

Галерея сакрального мистецтва в Дрогобичі відкрита в 1996 р. у будинку, який було збудовано на початку ХХ ст. віцебургомістром Я. Файєрштейном. Фасад невеликої будівлі в стилі сецесії повністю зберігся. Особливо цінні експонати – старовинні бойківські ікони XVI-XX ст. Також в експозиції: сакральна скульптура, декоративне різьблення, ковані хрести, рукописні церковні книги та стародруки, вбрання священиків та ін.

Дрогобицька солеварня - підприємство-музей, що безперервно діє з ХІІІ ст. й до сьогодні. Вважається одним із найстаріших постійно діючих промислових підприємств в світі та найстарішим в Україні. Солеварня в Дрогобичі вперше згадується в 1250 році. З того часу вона безперервно працює на тому ж місці – біля озер соляної ропи, з якої сіль видобувають випарюванням. Саме навколо цього підприємства розвинулося місто Дрогобич, ставши значним промисловим та торговим центром Галичини. Найбільшого розквіту солеварня досягла за австрійських часів. Технічна база за радянських часів була оновлена, виробництво солі досягало 10-11 тис. тонн на рік, проте зараз технологія повернулася на кустарний рівень, загальний стан старовинних цехів викликає побоювання. До останнього часу завод орендувало ЗАТ "Дрогобич-Галка", проте в 2013 році підприємство було повернуто до держвласності. Планується будівництво нового цеху та створення музею на базі старовинних виробничих приміщень. За попередніми замовленнями проводяться екскурсії.

Музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви відкрито в Трускавці поряд із храмом Св. Миколи. Експозиція розповідає про життя та діяльність видатних діячів католицької церкви східного обряду, таких як архієпископ І. Кунцевич, митрополит А. Шептицький, патріарх Й. Сліпий. Представлені старовинні книги, церковне начиння, інші предмети сакрального мистецтва. Священні реліквії музею: мощі Св. Йосафата, пасмо волосся митрополита Андрія, накидка митрополита, особисті речі патріарха Йосипа, копія грамоти Берестейської унії.

Перший музей товариства "Бойківщина" в Самборі був організований в 1927 році та присвячений історії та культурі корінних жителів бойківського краю, неформальною столицею якого вважається Самбір. За радянських часів музей було закрито. Відновлено в 1990 році як Історико-етнографічний музей "Бойківщина". Розміщений у колишній будівлі парафіяльної школи, побудованої у 1679 р. на фундаментах ХVІ ст. Постійні експозиції: "Матеріально-господарська культура бойків", "Сім'я Козакевичів" (один із найстародавніших самбірських пологів), "Боротьба за українську державність на Самбірщині та Бойківщині". Проводяться майстер-класи з розпису писанок.

Історико-етнографічний музей "Яворівщина" було відкрито у 1927-1933 роках з ініціативи "Кружка рідної школи". Активними подвижниками музейної справи стали доктор М. Фільц, художник О. Харків та ін. Після Другої світової війни музей занепав. У 2002 році відкрито оновлену експозицію. На сьогодні фонди історико-етнографічного музею “Яворівщина” налічують 351 експонат. Музейна експозиція розміщена у чотирьох кімнатах та умовно поділена на розділи: "Прядіння та ткацтво", "Речі господарсько-побутового призначення", "Старовинна яворівська ноша", "Народні промисли Яворівщини", "Археологічні пам'ятки та нумізматика". Художню цінність має експозиція робіт В. Патика “Дерев'яні церкви Яворівщини”. Предметом гордості музею є бібліотека, яка постійно поповнюється.

Історико-краєзнавчий музей міста Винники відкрився в 1991 році в колишньому особняку лікаря Я. Нагляка (1935 р.). Експозиція розміщена у трьох залах. В археологічній колекції представлені пердмети побуту первісних мисливців, знахідки трипільського періоду, унікальний скарб гальштатсько-латенської епохи та загадкова кам'яна статуя. Про виникнення та розвиток м. Винники розповідають експозиції відділів "Історії середніх віків" та "Новітньої історії". Зокрема, представлені речі з Винниківського замку та першої тютюнової фабрики Галичини, колекція старовинних друкованих видань XVII-XIX ст., особисті речі відомої оперної співачки О. Любіч-Парахоняк, міністрів УНР І. Липи та І. Огієнка.