Пам'ятки Львівської області

Каплиця Боїмів біля стін Латинського собору – одна з найпримітніших архітектурних пам'яток Львова. Каплиця збудована на початку XVII століття над фамільним склепом львівських патриціїв Боїмів (поряд із собором знаходився міський цвинтар). Імовірно, будівництво велося артіллю архітектора А. Бемера. Цю споруду в стилі зрілого ренесансу з переходом до бароко фахівці називають яскравим взірцем південного маньєризму в Україні. Західний фасад каплиці вражає багатством декоративного оздоблення. Автором скульптурної композиції вважається майстер із Вроцлава Г. Шольц. Купол увінчує незвичайна скульптура Христа, що сидить. Інтер'єр також насичений безліччю скульптурних зображень, більшість із яких виконано І. Пфістером. Наразі Каплиця Боїмів є відділом Львівської галереї мистецтв.

Церква Св. Архістратига Михаїла в Старій Скваряві під Жовквою – один із найдавніших дерев'яних храмів України, які мають точне датування. Згідно з написом на брусі південної стіни, він побудований в 1508 році. Церква спочатку стояла на давньоруському городищі Щекотин у сусідньому Глинську. В 1715 році була перенесена до Старої Скваряви, коли згорів місцевий храм. Було перенесено й іконостас - одну з найкращих пам'яток перемишльської школи іконопису. До XVI ст. відносяться ікони молитовного ряду, на яких зображені по дві постаті святих та по два євангельські сюжети. Центральною іконою ряду є "Спас у силах небесних", під яким зображена "Таємна вечеря". Ці твори належать пензлям майстрів перемишльської школи іконопису. Царські врата відносять до середини XVII ст. З 2015 року в храмі діє музей "Староскварявський іконостас XVI-ХVIII ст." – філія Львівського музею історії релігії.

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце. Історія цього музею розпочалася у травні 2012 р., коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Св. Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя". Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

Центр локальної історії "Хата у Глубокім" Державного історико-культурного заповідника "Тустань" відкрився у 2013 році як сільський культурно-громадський центр. Розташовується в одній із кількох десятків автентичних бойківських хат початку XX століття, що збереглися в селі Урич. В хаті-музеї представлена сучасна етнографічна виставка "Непотріб? Історія Урича в предметах і зображеннях", на якій представлені старі світлини, речі побуту, спогади жителів села. В експозиції використовуються сучасні технології подачі матеріалу з використанням мультимедійних засобів.

Музей народного побуту організований місцевим священиком, колекція виставлена в приміщенні пам'ятки архітектури – дерев'яній дзвіниці церкви Св. Михайла (1730 р.). Триярусна дзвіниця вважається пам'яткою гуцульського дерев'яного зодчества. В музеї представлені різноманітні інструменти, посуд, ткацькі верстати, народний одяг, меблі. На другому поверсі - виставка ікон та вишитих хоругв. Екскурсії проводить священик розташованої поруч церкви Св. Михайла (1902 р.)

Музей-світлиця національно-визвольної боротьби в місті Рудки представляє історичний матеріал про боротьбу за українську державність у 1918-19 та у 1930-40 роках на Рудківщині. На найпочеснішому місці – портрет головнокомандувача УПА генерала Романа Шухевича.

Музей гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного відкрито в селі Кульчиці, в якому він народився в 1570 році в родині місцевого шляхтича. Звідси він вирушив на навчання до Острозької академії, а потім подався на Запорізьку Січ, ставши згодом одним із найвидатніших політичних діячів в історії України. В 1992 році в Кульчицях було встановлено пам'ятник Сагайдачному. Музей Сагайдачного відкрито в приміщенні колишньої початкової школи. Експозиція налічує близько 900 експонатів. З 1993 року, кожної третьої неділі квітня, щорічно біля пам'ятника Петру Сагайдачному проходить "День пам'яті Сагайдачного". Тут же представлена ​​експозиція, присвячена ще одному знаменитому уродженцю Кульчиць - Юрію Кульчицькому, героєві оборони Відня 1683 року та власнику першої віденської кав'ярні. В 2010 року перед музеєм встановлено пам'ятник Юрію Кульчицькому.

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України займає неоренесансну будівлю на головній вулиці міста. В основі купола розміщена алегорична скульптурна група, що символізує економічне процвітання Галичини, яку називають єдиною у світі статуєю Свободи, що сидить. В експозиції представлена багата колекція кераміки, фарфору та фаянсу, виробів із художнього скла. Колекція годинників XVI-XX ст. налічує близько 350 екземплярів.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця. Знаходиться двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя. Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття. Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі. Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок, що є пам’яткою архітектури XVII століття. Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля. З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького.

Музей курорту Трускавець розташований в центрі курорту на віллі "Саріуш", яка є пам'яткою архітектури початку ХХ ст. В 7 залах виставлені історичні документи, а також предмети побуту населення передгір'я Карпат, які дають уявлення про історію краю з найдавніших часів донині.

Музей історії Судової Вишні розміщується в історичній будівлі Народного дому (XIX ст.). В 1897 році тут виступав письменник Іван Франко, про що свідчить меморіальна дошка. Музейна експозиція налічує 350 оригінальних експонатів, які висвітлюють історію міста з давніх-давен до наших днів. В археологічній колекції: фрагменти бивня мамонта, крем'яні сокири, серпи, фрагменти гончарного посуду, глиняні жіночі статуетки тощо. Окрема експозиція присвячена письменнику-полемісту І. Вишенському, уродженцю Судової Вишні.

Пожежно-технічна виставка ГУ МНС відкрита в будівлі Управління пожежної безпеки у Львівській області. В першій залі відображено історію розвитку пожежної справи на Галичині та, зокрема, у Львові. Серед експонатів - насос австрійського виробництва 1849 року. Друга зала присвячена бойовим будням вогнеборців. Експозицію завершує зал, присвячений Чорнобильській катастрофі.

Музей історії Тустані розташований в центрі Урича, біля повороту до скельної фортеці Тустань, поряд з Миколаївською церквою та Народним будинком "Просвіта". Музей створено в 1997 році для зберігання та експонування археологічних знахідок, зроблених на території давньоруського городища. Також представлені картини та схеми художника та археолога Михайла Рожка, макет міста-фортеці та реконструкція палат воєводи. Макет "Тустань - п'ятий будівельний період", що відтворює всі три скелі Тустані (Камінь, Гострий Камінь та Мала Скеля), багатоповерхову дерев'яну структуру фортеці, стіни та вежі. Окремий макет демонструє як влаштований механізм в'їзних воріт.

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких. У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду". Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".