Пам'ятки Буші

Прикордонний замок на південно-східному рубежі Речі Посполитої спорудив у другій половині XVI ст. коронний гетьман Я. Замойський. Замок розташовувався на мисі, утвореному річками Мурафа та Бушанка. 4 кутові замкові вежі з'єднувалися між собою підземними ходами. Кожна з веж мала свій окремий пороховий льох. Ще дві кам'яні вежі входили в систему зовнішніх дерев'яних оборонних укріплень. Замок часто зазнав татарських атак. У 1617 році гетьман Станіслав Жолкевський підписав тут мирний договір із турецьким полководцем Іскандер-пашею, призупинивши на кілька років польсько-турецьку війну. В 1648 році Богдан Хмельницький підпорядкував місто Брацлавському полку, фортецю зайняли козацькі загони. В 1654 році замок обложили польські війська. За легендою останнім етапом оборони керувала вдова сотника Зависного Мар'яна. Коли вороги увірвалися до міста, вона підпалила порохові льохи, знищивши вибухом фортецю разом із ворогами, що захопили її. Збереглася лише одна з фортечних веж, яку в 1756 році перебудували на дзвіницю зведеної поруч Михайлівської церкви (зруйнована за радянських часів). Башта відреставрована, на період реконструкції церкви використовується як храм. В 2000 році створено Державний історико-культурний заповідник "Буша", проводяться археологічні дослідження. На верхньому ярусі вежі розміщено музей оборони Буші, на території замчища відкрито павільйон трипільської культури, організовано виставку сучасної скульптури. На місці верхнього городища знаходиться козацький цвинтар ХVІІІ-ХІХ ст. із масивними кам'яними хрестами різноманітних форм.

Етнографічна колекція розміщена у старовинній 130-річній хаті в центрі села Буша, поряд із Замковою горою. Музей відкрито у 2004 році. Представлені знаряддя праці, посуд, одяг, рушники, скриня, дитяча колиска, картини, ікони та інші предмети сільського побуту, зібрані в навколишніх селах. У дворі виставлено макет середньовічного замку та міських укріплень. Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації Державного історико-культурного заповідника "Буша".

Дохристиянський печерний храм у Буші відкрито професором В. Антоновичем в 1883 році. Він виявив тут унікальний наскельний рельєф, що зображує Мирове дерево, півня, оленя, і людину, що стала навколішки. Над цими фігурами вирізаний таємничий прямокутник, який раніше містив напис "Азм есмъ Міробог жрець Ольгов" (зараз напис не видно). Різні дослідники датують Бушанський рельєф різними історичними періодами - від ІІ до ХІІ ст., а деякі відносять і до XVI ст. Можливо, печера використовувалася як християнський храм. Середньовічні написи свідчать, що у печері жили католицькі ченці. В 1824 році місцевий шляхтич Р. Овсяний знайшов і досліджував печеру, зробивши напис: "У пам'ять 1524 р. 3 червня. Р. О." (цього дня Буша була зруйнована татарами). Наразі скельний храм входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Буша". Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації заповідника.