Пам'ятки Київської області

Музей театрального, музичного та кіномистецтва України заснований 1923 року як театральний музей при Мистецькому об'єднанні "Березіль", очолюваному видатним діячем українського театру Лесем Курбасом. Розташовується на території Києво-Печерської лаври, у пристосованому приміщенні колишнього лаврського лазарету. В експозиції викладено історію театру в Україні від зародження у давній народній творчості до початку ХХ століття. Представлено творчу діяльність плеяди корифеїв українського театру: Марка Кропивницького, Михайла Старицького, Івана Карпенка-Карого, Миколи Садовського, Панаса Саксаганського, Марії Заньковецької. Окрему експозицію присвячено життю і творчому шляху геніального українського актора і режисера-новатора світового рівня Леся Курбаса. Виставка "Український кіногенезис" презентує історії походження і становлення національного кінематографа. Музей також має унікальні колекції українських народних музичних інструментів та раритетних українських вертепів із ляльками. Проводяться оглядові, тематичні й інтерактивні музичні екскурсії, дитячі майстеркласи.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили 2003 р. в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці. В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тис. до н.е.) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.

Національна суспільна радіокомпанія України розміщується в легендарній будівлі в самому центрі Києва, чия адреса "Хрещатик 26" свого часу була назвою для всього українського телебачення і радіо. Чотириповерхова будівля в глибині кварталу збудована в 1913-14 рр. як приміщення телефонної станції на місці поштової контори. Після перенесення столиці України з Харкова до Києва в 1934 р. тут розмістився радіокомітет. У 1941 р. будівля була підірвана Червоною армією, що відступала. В 1949-51 рр. було проведено реконструкцію за проєктом архітектора В. Єлізарова (автора монумента "Батьківщина Мати", будівлі метро "Хрещатик", аеропорту "Жуляни", готелів "Київ" та "Дніпро"), збудовано радіотелевізійний комплекс. Перша телевежа розташовувалася на прилеглій горі. Після того, як на початку 1990-х було здано в експлуатацію новий телецентр, державне телебачення у кілька етапів переїхало на Сирець, а на Хрещатику залишилося державне радіо. Наразі НРКУ веде мовлення на чотирьох каналах: УР-1, "Пормінь", "Культура", ВСРУ. Ентузіастами відкрито музейну кімнату, де представлені архівні документи та фотографії, стара звукозаписна техніка, робоча апаратура радіожурналістів. Відвідування режимного об'єкта можливе лише за погодженням із керівництвом НРКУ.

Музей української діаспори, який розповідає про долю українських іммігрантів, розташований у старовинному київському особняку ХІХ ст. Тут представлені документи, фотографії та деякі особисті речі, які свого часу належали українським художникам, письменникам, музикантам, які у різний час були змушені залишити батьківщину. Декілька залів музею присвячено творчості художників-іммігрантів: Л. Морозової, О. Булавницького, В. Доброліжа та ін. Найбільша експозиція присвячена життю та творчості знаменитого балетмейстера та танцюриста С. Лифаря. Тут же розгорнуто виставку "Воїнська слава України" з приватної колекції київської родини Шереметьєвих.

Національний музей "Чорнобиль" є багатофункціональним історико-культурним закладом, який береже та оповідає історію ядерної аварії на Чорнобильській атомній електростанції 1986 року як найбільш важкої радіоекологічної катастрофи ХХ століття. Музей відкрито в 1992 році за ініціативи МВС України в історичній будівлі Пожежної каланчі початку XX століття, де початково розміщувалось Подільське пожежне депо, а згодом і Київське обласне управління пожежної охорони, яке координувало хід ліквідації аварії на ЧАЕС.

Експозиція на площі 1100 кв. м налічує понад 7 тисяч експонатів: розсекречені документи, таємні карти, фотографії, спеціальні прилади, особисті речі ліквідаторів, предмети із зони відчуження. Сприйняття розширюють сучасні аудіовізуальні та інформаційні засоби, художні інсталяції. Представлена діюча трьохфазова діорама "Чорнобильська АЕС до, під час та після аварії", а також діючий макет 4-го енергоблоку ЧАЕС. Підтримується електронна "Книга пам'яті учасників ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС". Пропонуються оглядові екскурсії українською, російською, англійською та німецькою мовами, аудіогіди, тури в Чорнобильську зону від партнерів музею.

Музей шістдесятництва у Києві відкрився в 2012 році в будівлі, в якій розміщується партія "Народний рух України". Особняк у стилі модерн зі скульптурою лева на фасаді збудований у 1907-08 рр. архітектором І. Ледохівським. До революції у ньому містилася хірургічна лікарня доктора І. Маковського. В 1911 році у клініці Маковського помер прем'єр-міністр Російської імперії П. Столипін, смертельно поранений терористом під час вистави в Оперному театрі. З 1999 року до будівлі переїхав центральний офіс НРУ, однієї з найстаріших політичних партій України, засновниками якої були відомі українські шістдесятники В. Чорновіл, І. Драч, М. Горинь та ін. Їхня політична та правозахисна діяльність почалася в період "хрущовської відлиги" у СРСР 1960-х рр., проте згодом частина шістдесятників була репресована. Музей було відкрито на основі колекції, яку зібрали активісти громадської організації шістдесятників. Експозиція музею налічує близько 20 тисяч експонатів. Музей шістдесятництва є філією Музею історії міста Києва.

Музей Шолом-Алейхема у Києві – перший державний музей єврейської тематики на території сучасної України. Відкрився в 2009 році до 150-річчя від дня народження письменника на місці будинку, де він жив у 1896-1903 роках. Експозиція докладно розповідає про життя та творчість Шолом-Алейхема, а також знайомить із єврейською культурою. Представлені деякі обрядові єврейські предмети, предмети традиційного єврейського побуту. На моніторах, встановлених у залі, можна побачити фрагменти фільмів та вистав за творами Шолом-Алейхема, єврейську архітектуру, єврейські надгробні стели (мацеви), старовинні єврейські книги, старовинні рукописи, екземпляри єврейської каліграфії. У програмі музею багато лекцій та презентацій.

Музей-архів преси в Києві – проєкт інтернет-видання "Історична правда". Це перший в Україні музей такого профілю. Розташований на Подолі в Києві. В основі колекції - приватні збори періодики та самвидаву журналіста Вахтанга Кіпіані. Музей відкрився в 2014 році виставкою "За Україну, за її волю! Періодика ОУН, УПА, УГВР та інших визвольних формувань".

"Музеєм на колесах" називають Музей-вагон Злуки УНР та ЗУНР, що стоїть на залізничній станції "Фастів" разом зі старовинним паротягом. В подібному штабному вагоні Директорії УНР наприкінці 1918 р. відбулися переговори між керівниками Української Народної Республіки Володимиром Винниченком і Симоном Петлюрою з одного боку та делегацією Західно-Української Народної Республіки на чолі з Костем Левицьким і Лонгином Цегельським. Саме тут 1 грудня 1918 р. іони підписали "передвступний" договір про намір об'єднати населення та території УНР і ЗУНР в єдину державу. Акт Злуки було урочисто проголошено через півтора місяці, 19 січня 1919 р. на Софійській площі в Києві. В експозиції "Музею на колесах" представлено документи і фотографії, що розповідають про ці події, гроші та поштові марки тих часів. Відтворено інтер'єр та обстановку штабного вагону Петлюри. Відвідати музей можна лише за попередньою домовленістю. Щорічно в День Соборності біля музею у Фастові проходять урочисті заходи.

Літературно-меморіальний музей-квартира Павла Тичини відкритий в 1980 році в будинку, в якому видатний поет і державний діяч жив у Києві з 1944 по 1967 рік. Саме у цей період він працював міністром освіти, потім був головою Верховної Ради УРСР. Квартира Тичини розташовувалася на другому поверсі, проте музей спочатку розміщувався на першому, і лише в 1990 році, до 110-річчя поета, музею передали його меморіальну квартиру №3.

Експозиція музею розгорнута в п'яти кімнатах квартири, в яких максимально збережена автентичність інтер'єрів та обстановки, що створює ефект "присутності господаря". Основну частину експозиції складають меморіальні речі Павла Тичини, які передала музеєві його дружина Лідія Петрівна. У робочому кабінеті зберігаються його книги, музичні інструменти, художня колекція та особисті малюнки. Дуже затишними є спальня господарів та кімната тещі Павла Григоровича – Катерини Кузьмівни Папарук. Меморіальна бібліотека Павла Григоровича налічує понад 20 тисяч предметів друкованої продукції. В експозиції вітальні відображено побут української творчої інтелігенції середини ХХ століття. Саме тут музей проводить різні творчі акції. Сувенірна крамничка пропонує книжки Павла Тичини, сувенірну продукцію з логотипом музею.

Музей видатного українського скульптора, кінорежисера і драматурга, народного артиста України Івана Кавалерідзе відкрився 1993 року в будинку на Андріївському узвозі в Києві, в якому митець у 1911 році працював над проектом пам’ятника княгині Ользі. Фонди музею налічують близько 3,5 тисяч експонатів. В експозиції представлені проєкти пам’ятників, станкові скульптури, в яких скульптор звертається до образу Тараса Шевченка, Григорія Сковороди, Льва Толстого, Федора Шаляпіна, Амвросія Бучми, Лесі Українки, Миколи Амосова та інших видатних особистостей. Також в музеї експонуються матеріали, які висвітлюють життєвий та творчий шлях Івана Кавалерідзе. Оглядова екскурсія включає меморіальну кімнату митця, де експонуються меблі та його особисті речі. Відвідувачам демонструють цифрові копії кінофільмів Кавалерідзе.

Національний військово-історичний музей України розміщується у Будинку офіцерів на Печерську в Києві. Музей розповідає про розвиток військової справи упродовж багатьох століть: кіммерійсько-скіфський період, Київська Русь, козацька епоха, Перша світова війна, Національно-визвольна боротьба, Друга світова війна, Холодна війна, становлення збройних сил незалежної України. В основі експозиції – автентична зброя, яка використовувалась у різні історичні епохи на території сучасної України. Також музей проводить уроки патріотичного виховання, на яких можна самостійно розібрати та зібрати автоматичну вогнепальну зброю. В залах музею можна переглянути військову хроніку, документальне та художнє військово-історичне кіно.

Національний історико-меморіальний заповідник "Биківнянські могили" створено на місці масового поховання жертв політичних репресій 1937-41 років. У сталінські часи біля селища Биківня (зараз в межах Києва поблизу автостради Київ-Бровари) розташовувався об'єкт спеціального призначення НКВС, де таємно ховали розстріляних киян, польських офіцерів та інших жертв більшовицького терору. Зокрема, тут поспіхом поховали в'язнів київських в'язниць, яких розстріляли після нападу Німеччини на СРСР. За попередніми даними, опублікованими ще за радянських часів, під Биківнею поховано 6783 жертв репресій, але реальна кількість може бути в кілька разів більшою. Дослідження продовжуються і зараз. Біля входу на територію меморіалу "Биківнянські могили" встановлено пам'ятник жертвам репресій. Щороку в середині травня відбуваються поминальні заходи.

Національний музей Голодомору-геноциду в Києві зберігає пам'ять про жертви страшного злочину проти українського народу, організованого більшовицьким урядом у 1932—1933 роках шляхом створення штучного масового голоду в Україні. Заснований у 2008 році як Національний музей "Меморіал пам'яті жертв голодоморів в Україні", також мав назву Національний музей "Меморіал жертв Голодомору".

Меморіальний комплекс авторства народного художника України Анатолія Гайдамаки розташований на дніпровських кручах у Парку Вічної Слави на Печерську в Києві. Через символічний вхід повз дві скульптури янголів відвідувачі потрапляють на площу "Жорна долі" зі зворушливою скульптурою дівчинки з колосками в руках "Гірка пам’ять дитинства". Центром меморіалу є "Свіча пам’яті", оперезана хрестами, що нагадують крила вітряка, зі скульптурами лелек нагорі. Грані свічки прикрашені орнаментами з хрестів, що нагадують українську вишивку.

Музейні функції виконує Зала пам’яті. Тут представлено 19 томів "Національної Книги пам'яті жертв Голодомору", меморіальні речі жертв трагедії, архівні документи, фотографії, свідчення очевидців та карти проєкту "Цифровий атлас Голодомору". На інтерактивних тачскрінах можна ознайомитися з результати десятирічних досліджень істориків про місця масових поховань жертв Голодомору. Відвідувачам пропонують переглянути сучасне відео в техніці 3D маппінгу, скористатися аудіогідом 34 мовами, тактильними макетами.

Триває будівництво другої черги меморіалу, де розміститься основна музейна частина комплексу.

За оцінками проєкту "Inclusive Travels in Ukraine: доступність музеїв України", цей ражаючий меморіал пам'яті жертв штучного голоду 1932-1933 років є одним із найбільш інклюзивних музеїв України.

Найбільшою скарбницею українських старожитностей всіх часів є Національний музей історії України (НМІУ), що розташований в історичному серці Києва, на валах Київського дитинця. Музей заснований в 1899 році, офіційно відкритий в 1904 році як Київський художньо-промисловий і науковий музей. Початково розміщувався у збудованому архітектором Владиславом Городецьким музейному приміщенні, яке зараз займає Національний художній музей. Перший музейний відділ археології очолював першовідкривач трипільської та черняхівської культур, видатний український археолог Вікентій Хвойка. Після Другої світової війни історичний музей переїхав до нинішньої будівлі в стилі класицизму, яку було збудовано на Старокиївській горі в 1937-1939 роках для художньої школи.

Сьогодні за кількістю і значенням колекцій Національний музей історії України є одним із провідних музеїв України. Його фондові зібрання нараховують близько 850 тисяч експонатів. Це світового значення археологічні та нумізматичні колекції, етнографічні зібрання, колекції зброї, пам’яток декоративно-ужиткового мистецтва, рукописів, стародруків, творів живопису та графіки, реліквії українського національно-визвольного руху ХХ століття. Вони розміщуються в 33 залах і відображають історію України від найдавніших часів до сьогодення.

Зокрема, можна побачити загадкові біноклеподібні трипільські посудини, антропоморфного ідола ямної культури, залізний скіфський меч з золотим руків'ям з Більського городища. Діорама "Київ Х-ХІІІ століть" дає наочне уявлення про середньовічне місто. Вражає розкішшю парадна царська карета імператриці Єлизавети Петрівни, яку вона подарувала київському митрополитові Рафаїлу Заборовському. Гордістю Національного музею історії України є голографічна виставка "Золота скарбниця України", де можна детально роздивитися голограму знаменитої золотої скіфської пекторалі. Найбільша в Україні нумізматична колекція музею налічує 120 тисяч одиниць.

Крім класичних екскурсій, Національний музей історії України пропонує авторські тематичні екскурсії, театралізовані екскурсії з глибоким зануренням в атмосферу епохи, інтерактивні дитячі екскурсії та квести. Музейна крамниця пропонує історичні видання, поштівки, сувенірні тарілки, магніти тощо. Кожен останній понеділок місяця вхід до музею безкоштовний.