Пам'ятки Київської області

Музей відомої народної художниці Катерини Білокур створенj в сільській хаті в Богданівці, де вона прожила майже все своє життя - з 1909 до 1961 року. Тут вона і почала малювати в своєму неповторному, тільки їй властивому стилі. Відсутність свідоцтва про закінчення середньої школи не дозволила їй отримати художню освіту, але його замінив природний талант, завзятість і любов до мистецтва. Вона самостійно опанувала техніку живопису та композиційну майстерність, знайшовши себе в жанрі натюрморту. Картини Білокур експонувалися на багатьох обласних і республіканських виставках. У будинку-музеї збережено інтер'єри, представлено особисті речі художниці, численні фотоматеріали та документи, а також деякі картини. Перед будинком встановлено пам'ятник Катерині Білокур.

Коштовний літопис України у ювелірних виробах із дорогоцінних металів та коштовного каміння від епохи бронзи й античності до сучасності пропонує для ознайомлення Скарбниця Національного музею історії України. Це музей українських історичних коштовностей, що є філією Національного музею історії України. Розташовується в Ковнірівському корпусі Києво-Печерської лаври – пам'ятці архітектури доби українського бароко, зведеній у середині XVII століття за проєктом київського архітектора Стефана Ковніра.

Скарбниця заснована у 1963 році як Золота комора Державного історичного музею. Основою експозиції стала колекція золотих прикрас, знайдених археологом Олексієм Тереножкіним у 1954 році під час розкопок скіфського кургану IV ст. до н.е. в Мелітополі. Близько 1500 експонатів різних епох надійшли з колекції київського мецената Богдана Ханенка. З творчістю українського, російського та західноєвропейського золотарства знайомлять ювелірні прикраси, посуд, предмети церковного призначення, виконані талановитими майстрами в стилях бароко, рококо та класицизму. Також представлена унікальна колекція єврейського церемоніального срібла.

Зараз фонди музею налічують понад 56 тисяч предметів археології та ужиткового мистецтва з золота, срібла і коштовного каміння. Експозиція в дев'яти залах побудована за історико-хронологічним принципом. Гордістю музею є найбільша за обсягом колекція скіфського золота, зокрема славетна золота пектораль IV ст. до н.е. з розкопок кургану Товста Могила. також представлені пам’ятки ювелірного мистецтва доби раннього середньовіччя, Давньої Русі, українського ювелірного мистецтва XVI – першої чверті XX століть.

Крім оглядової екскурсії експозицією, відвідувачам Cкарбниці Національного музею історії України також пропонують театралізовану екскурсію "Таємниці степових курганів".

Міський народний краєзнавчий музей Сквирської міської ради заснований у 1987 році. Експозиція у 8 залах налічує понад 3600 експонатів. В археологічній колекції представлені речі різних епох, знайдені під час розкопках у навколишніх селах. Також можна побачити ужиткові речі XV-XX століття. Окрім цього, музей має виставку військової слави та картинну галерею.

Прекрасний 19-купольний собор Святої Софії в Києві – найдавніший архітектурний пам'ятник Русі, один з найбільших християнських храмів свого часу, об'єкт світової культурної спадщини ЮНЕСКО. Храмовий комплекс Софійського монастиря розташований в історичному центрі Києва, на Старокиївській горі, в межах Міста князя Ярослава.

Згідно з останніми дослідженнями, Софійський собор заклав київський князь Володимир Великий в 1011 році, а побудований він був не пізніше 1018 року. Раніше вважалося, що собор зведений в 1037 році на честь перемоги Ярослава Мудрого над печенігами, що зазначено в "Повісті временних літ". Грандіозна на ті часи споруда з дуже складною структурою побудували візантійські майстри за зразком собору Св. Софії в Константинополі. Нинішній стиль українського бароко храм отримав за часів гетьмана Івана Мазепи внаслідок ініційованої митрополитом Петром Могилою реконструкції, проведеної в XVII столітті італійським архітектором Октавіано Манчіні. В інтер'єрах збереглися безцінні давньоруські мозаїки і фрески, серед яких культовий мозаїчний образ Богоматері Оранти.

Софійський собор був головним храмом Київської держави, під його склепіннями відбувалися урочисті посадження на великокняжий престол, церковні собори і прийоми. У храмі поховані князь Ярослав Мудрий, його дружина Ірина (Інгігерда) і син Всеволод з сім'єю, князь Володимир Мономах, багато київських митрополитів. Цінним джерелом історичних відомостей є численні стародавні графіті, які можна вважати неофіційним літописом Софійського собору і всієї Руси-України ХІ-ХVIII століть.

Сьогодні Національний заповідник "Софія Київська" об'єднує 77 пам'яток архітектури. Навколо собору розташовані монастирські споруди XVII-XVIII століть: будинок митрополита, братський корпус, бурса, трапезна, пекарня, келії і готель. Комплекс оточений стіною з воротами Заборовського і південною в'їзною вежею. Дзвіниця, що виконує роль головної брами, відкрита для відвідування. На площі перед дзвіницею знаходиться могила патріарха УПЦ КП Володимира, похованого біля входу в Софію в "чорний вівторок"18 липня 1995 року після жорстокого зіткнення віруючих з міліцією. Також перед входом встановлена тактильна модель собору з рельєфними табличками. Територія заповідника стає доступнішою, створюється інклюзивний інформаційний центр.

Окремими об'єктами заповідника є Золоті ворота, Андріївська церква та Кирилівська церква в Києві, Судацька фортеця в Криму.

Будівля, в якій зараз розміщується Ставищенський краєзнавчий музей, є фрагментом садиби польських магнатів Браницьких, що зберігся, перебудований до невпізнанності. Єдина оригінальна споруда – напівзруйнована вежа поряд із будинком. Садиба у Ставищі закладена Браницькими на початку ХІХ століття серед парку, заснованого в 1785 р. академіком Анджієвським (площа 12,2 га). Наразі Ставищенський парк є пам'яткою садово-паркового мистецтва обласного значення. З парку відкривається мальовничий краєвид на ставок, який дав назву селищу.

Фастівський краєзнавчий музей розташований в історичній будівлі банку (кінець XIX ст.), яка є зразком так званої безордерної архітектури в "цегляному" стилі. Музей засновано в 1990 р., хоча його колекція почала створюватися ще в 1970-х рр. Нинішня експозиція створена на основі результатів археологічних досліджень, етнографічних експедицій, пошуків у архівах. Серед матеріалів історичного відділу є рідкісні архівні та фотоматеріали, а також історичні предмети, що розповідають про перебування у Фастові Директорії УНР, про бій під Мотовилівкою, про об'єднання УНР і ЗУНР та інші події. Особливий інтерес викликає діюча модель залізниці та інші експонати про півторастолітню історію Фастівської залізниці.

Музейна експозиція, присвячена перебуванню поета і художника Тараса Шевченка в Яготині, розгорнута в реконструйованому дерев'яному флігелі колишнього маєтку Рєпніних-Волконських на Київщині. Шевченко кілька разів відвідував Яготин у 1843-1845 роках, мешкаючи саме у цьому флігелі. Тут він писав портрети господарів Яготинського маєтку, малював навколишні пейзажі. Копії деяких його робіт тепер представлені в музейній експозиції у шести тематичних залах. Особливу цінність мають деякі речі з маєтку Рєпніних, якими користувався Шевченко, зокрема письмовий стіл та крісло у залі "Кабінет". Також тут представлена унікальна картина невідомого італійського художника "Сліпець із хлопчиком" з особистої колекції князів Рєпніних. У залі "Вітальня" картини сучасних художників відтворюють деякі моменти життя поета в Яготині. Експозиція "Флігель Тараса Шевченка" є відділом Комунального закладу "Яготинський історичний музей".

"Хатою на Пріорці" називають Меморіальний будинок-музей Тараса Шевченка на Пріорці у Києві, відділ Національного музею Шевченка. Поет жив тут деякий час у 1859 році, під час свого останнього перебування у Києві, чекаючи на дозвіл на виїзд до Петербурга. В експозиції музею відтворено побут київської околиці другої половини ХІХ ст. Більшість речей, які експонуються в будинку, було передано мешканцями Пріорки, нащадками тих людей, які особисто зустрічалися із Шевченком. Неподалік будинку досі росте 400-річний дуб, під яким, за спогадами сучасників, любив сидіти поет.

Центр сучасного мистецтва М17 займає 2 поверхи, його площа – 1600 кв.м. Арт-центр надає підтримку та продюсування українського сучасного мистецтва (contemporary art). У залах проводяться виставки молодих та провідних художників України.

Центр української культури та мистецтв у Києві створено у 2005 р. з метою відродження національних звичаїв та традицій. Дітей тут навчають техніці та культурі вишивання, ткацтва, розпису та інших видів декоративно-ужиткового мистецтва, а також знайомлять зі старовинними звичаями та обрядами. З 2011 р. Центр української культури та мистецтв має власну будівлю на Подолі, де розміщено галерею традиційного українського мистецтва, проводяться виставки та різноманітні акції.

Яготинський історичний музей розташований у комплексі старовинних будівель промислового містечка спиртзаводу (XIX ст.) у самому центрі Яготина. В 14 залах розміщені колекції археологічних знахідок, які відносять до найдавніших часів епохи неоліту, трипільської культури, слов'янських часів, періоду Київської Русі, козацької доби, а також предмети побуту, господарські інструменти, коштовності XVII-XVIII ст., вироби прикладного мистецтва XIX-XX ст. Колекція налічує 5 тисяч експонатів.