Пам'ятки Київської області

Свято-Успенська Києво-Печерська лавра – найдавніший монастир Русі, один з головних християнських центрів України, об'єкт світової культурної спадщини під охороною ЮНЕСКО. Монастирський комплекс розташований на Печерських пагорбах над Дніпром в Києві і є архітектурною домінантою історичного ландшафту Київських гір.

Києво-Печерський монастир заснований преподобним Антонієм Печерським 1051 року, за князя Ярослава Мудрого. Спочатку це був комплекс викопаних вручну підземних ходів і приміщень на території нинішніх Дальніх печер. У 1062 році з'являються перші наземні споруди, а наприкінці XI століття – комплекс Верхньої лаври. Успенський собор (1073-1089 рр., відновлений в 2000 р.) – найдавніше кам'яна споруда лаври, тут похований князь Костянтин Острозький. Велика лаврська дзвіниця (1731-1745 рр.) висотою 96,5 м – найвища дзвіниця України, тривалий час була найвищою спорудою Києва і всієї Східної Європи (374 сходинок, відкрита для відвідування). Троїцька надбрамна церква (1107 г.) зведена коштом князя Святослава Давидовича (Миколи Святоші), зберігся настінний живопис XVIII століття. Церква Спаса на Берестові (XII ст.) слугувала усипальницею роду Мономаховичів, тут поховані дочка Володимира Мономаха Євфимія, його син Юрій Долгорукий і онук Гліб Юрійович. Загалом же архітектурний комплекс Києво-Печерської лаври налічує понад 50 будівель різного призначення.

Комплекс Нижньої лаври є діючий православним монастирем УПЦ МП. Головні реліквії – мощі преподобних отців Києво-Печерської лаври, які жили в період з XI по XV століття. Зокрема, в Ближніх печерах поховані преподобні Антоній Печерський та Ієронім Печерський, а також билинний богатир Ілля Муромець. У Дальніх печерах спочивають мощі 49 канонізованих святих.

На території Верхньої лаври діє Національний історико-культурний заповідник "Києво-Печерська лавра" з Музей історії лаври, Музеєм мікромініатюр Миколи Сядристого, іншими постійними і тимчасовими виставками. Крім того, на території лаври також розташовані Скарбниця Національного музею історії України, Музей українського народного декоративного мистецтва, Музей книги і друкарства, Музей театрального, музичного та кіномистецтва (квитки продаються біля входу в кожен музей).

Біля входу в лавру знаходиться екскурсійне бюро, продаються путівники різними мовами, можна скористатися аудіогідом. При відвідуванні діючих храмів і Дальніх печер жінкам слід бути в спідницях нижче колін і з покритою головою (на вході в печери можна взяти спідницю напрокат).

Галерея сучасного мистецтва "АртПричал" у Києві відкрилася під новим Гаванським мостом, в районі причалу №1-2. Куратор галереї – відомий фотохудожник О. Ктіторчук. Галерея розміщена під арками мосту, конструкції якого розписані яскравими графіті. На "АртПричалі" проходять виставки картин та фотографій, презентують арт-інсталяції сучасних художників та скульпторів, організовують танцювальні вечірки, приймають кінофестивалі та проводять майстер-класи.

Національний музей "Київська картинна галерея" відкрився в 1922 році в колишньому будинку київського промисловця та мецената Федора Терещенка, що розташований навпроти парку Шевченка та головного корпусу Національного університету імені Шевченка. Особняк збудований у 1880-1884 роках архітектором Володимиром Ніколаєвим за проєктом Андрія Гуна. Від початку архітектори запланували залу для розміщення загальнодоступної картинної галереї з освітленням крізь скляну стелю. Основу музейного фонду склала власна колекція живопису родини Терещенків. Значну її частину становлять твори, які стосуються російської художньої культури.

Колекція налічує понад 13 тисяч творів живопису, скульптури, графіки, декоративно-ужиткового мистецтва. Експозиція відображає всі етапи розвитку російського живопису з XIII століття до наших днів. Представлені роботи Боровиковського, Васнецова, Шишкіна, Ге, Тропініна, Айвазовського, Рєпіна, Верещагіна, Нестерова, Куїнджі та ін., у тому числі хрестоматійні шедеври світового рівня. Гордістю музею є унікальне зібрання робіт Михайла Врубеля, серед яких "Дівчинка на тлі персидського килима" (1886 г.), "Східна казка" (1886 г.), ілюстрація до поеми Михайла Лермонтова "Демон" (1890 р.). Також є досить велика колекція творів багатьох чудових майстрів практично всіх колишніх республік СРСР.

Перед входом до галереї встановлено пам'ятник художнику Іллі Рєпіну. У дворі музею знаходиться пам'ятник російському імператорові Олександру II, який стояв до революції в холі Олександрівської бібліотеки (згідно з міською легендою, це пам'ятник Миколі I, який стояв у парку на місці нинішнього пам'ятника Тарасу Шевченку).

Національний історико-архітектурний музей "Київська фортеця" створений у 1927 році на основі частини фортифікаційних споруд однієї з найбільших у світі кам'яно-земляних фортець, що збереглися. Історія Київської фортеці на Печерську починається з другої половини XVII століття, коли козаки під проводом гетьмана Івана Самойловича звели навколо Києво-Печерської лаври земляну чотирикутну фортецю з частоколом. Більш масштабні фортифікаційні роботи були проведені під час царювання Петра I, коли коштом гетьмана Івана Мазепи лавра була обнесена кам'яною стіною з бійницями і чотирма баштами, а згодом до неї прибудована більш досконала фортеця з дев’ятьма земляними бастіонами. У 1831-1856 роках була зведена Нова Печерська фортеця, що складалася з Києво-Печерської цитаделі, Васильківського і Госпітального укріплень, окремо розміщених оборонних башт, казарм, арсенальних майстерень та інших споруд.

Одним із ключових вузлів оборони стало Госпітальне укріплення, яке чудово збереглося до наших днів – на його території розташовується Головний військовий клінічний госпіталь. У Косому капонірі, влаштованому за межами головного валу Госпітального укріплення, розміщується музей "Київська фортеця" з експозиціями "Історія фортифікації на теренах України" та "Історії використання споруд Київської фортеці", виставкою "Від ядра до снаряда", а також експозицію просто неба з оборонними валами, фортечною стіною капонірами та старовинними гарматами. Частинами музейного комплексу є Спаський бастіон Києво-Печерської цитаделі та найбільший в Європі Лисогірський форт площею майже 120 га в Голосіївському районі Києва.

Музей російського письменника Олександра Пушкіна у Києві відкрито в 1999 році напередодні 200-річного ювілею поета. В основу експозиції лягла колекція дослідника Якова Бердичевського, який протягом життя збирав матеріали про Пушкіна і подарував їх місту у 1987 році. Музей розмістився в двоповерховому будинку 1816 року, в якому сам поет ніколи не бував (з перебуванням Пушкіна у Києві пов'язують лише особняк Раєвських на вул. Грушевського, 14), але саме в цьому будинку в дитинстві жив письменник Михайло Булгаков. Інтер'єри помешкання відтворює атмосферу пушкінської епохи. Тут можна побачити меблі, тканини, фарфор, скло, бісерні вишивки, гравюри ХVIII-XIX століть та інші речі, що характерні для побуту російського дворянства. Загалом представлено понад 1200 експонатів. Перлиною колекції є екземпляр журналу "Современник" (1836, том другий) з цензурним дозволом за підписом цензора Крилова. Не менш цінними є прижиттєві видання поета, такі як окремі розділи роману у віршах "Євгеній Онєгін", що видавалися так званими "зошитами" протягом семи років до виходу повного тексту твору в березні 1833 року.

Київський планетарій товариства "Знання" України – один із найбільших планетаріїв СНД. Заснований у 1952 році всесвітньо відомим астрономом С. Всехсвятським. Для потреб планетарію тоді переобладнали костел Св. Олександра (пізніше повернутий віруючим). До 1988 р. було споруджено нову будівлю поруч із НСК "Олімпійський". Зірковий зал планетарію має купол діаметром 23 м та висотою 11,5 м. Він вміщує до 320 глядачів. В центрі зали знаходиться головний апарат - "планетарій", машина для демонстрації зірок та небесних явищ. Для більш ефективного проведення програм у Зірковій залі використовуються допоміжні проектори. Калейдоскоп планетарських зустрічей під зоряним небом включає художні програми та освітні лекції на допомогу шкільній програмі з курсу астрономії, географії та природознавства. Можливості планетарію дозволяють з великою наочністю пояснити закони природи. При київському планетарії працює новий культурно-розважальний центр AtmaSfera360 зі сферичним кінотеатром, ігровою зоною та арт-майданчиком.

Культурно-розважальний комплекс "Мамаєва слобода" є реконструкцією козацького селища XVIII ст. На території площею 9,2 га налічується 98 різних об'єктів, чільне місце серед яких займає дерев'яна церква Покрови Пресвятої Богородиці. Також тут є кам'яниця козацького старшини, полкова скарбниця у стилі українського бароко, паланка (козацька застава), садиби коваля та гончаря, шинок та безліч інших етнографічних об'єктів, що відтворюють побут козаків. Комплекс названий на честь легендарного козака Мамая, одного із найпопулярніших персонажів українських народних переказів. На великі свята тут відбуваються народні гуляння. Можлива організація весільних церемоній у національному стилі, а також різноманітних корпоративних заходів.

Краєзнавчий музей міста Славутича та Чорнобильської АЕС представляє експозиції, присвячені природі, історії та культурі Поліського регіону. Основне місце займають матеріали з історії будівництва міста Прип'ять, про аварію на ЧАЕС та ліквідацію її наслідків, про створення об'єкту "Укриття", а також про будівництво міста Славутича.

Новий формат відпочинку та навчання пропонує Культурно-просвітницький центр "Світлиця" в Броварах. Він створений у 2019 році для ознайомлення відвідувачів з цікавими фактами з життя та творчості Тараса Шевченка, а також з історією міста Бровари. Для цього використовуються сучасні комп’ютерні технології, зокрема доповненої і віртуальної реальності. Також проводяться майстеркласи для дітлахів, вечорниці, літературно-музичні вечори, активності, конкурси та квести.

Музей-садибу Андрія Малишка відкрито в будинку на околиці Обухова, де майбутній поет народився в 1912 році. Експозиція присвячена життю та творчості поета, а також етнографії Південної Київщини. Особливий інтерес представляють особисті речі Малишка: робочий стіл з друкарською машинкою, книги та ін.

Музей Михайла Булгакова відкрито в так званому "будинку Турбіних", де письменник жив з 1906 до 1919 року й куди "поселив" героїв роману "Біла гвардія". Відтворено інтер'єри кімнат в тому вигляді, якими вони відображені на фотографіях та за описами самого Булгакова: парадна вітальня з піаніно, медичний кабінет, кімната сестри письменника Варі, а також кімната самого Булгакова та героя роману Миколки, входом до якої служить шафа з табличкою квартири N50 з роману "Майстер і Маргарита". Особливо вражає ефект "п'ятого виміру" - з їдальні через дзеркало видно кімнату, в якій помирав Олексій Турбін, а в реальному житті - батько Булгакова. В експозиції представлено багато булгаківських реліквій, зібраних родичами письменника та ентузіастами. Для відвідувачів на веранді влаштовують чаювання.

Київський літературно-меморіальний музей Максима Рильського відкрився у 1966 році в будинку поруч із Голосіївським парком у Києві, де видатний український поет прожив останні 13 років життя, з 1951 по 1964 рік. Саме тут він написав свої найвідоміші поетичні збірки "Троянди й виноград", "Зимові записи", "Вечірні розмови". В будинку збережена обстановка вітальні, кабінету й бібліотеки Максима Рильського. Ще у трьох залах представлена біографічна експозиція, що висвітлює життя і творчий шлях поета. Загалом фонди музею налічують понад 10 тисяч одиниць. Є можливість прослухати записи голосу поета. Будинок оточує сад і квітники, створені руками Максима Рильського. Перед будинком встановлено пам'ятник поету.

Садиба-музей письменниці Марко Вовчок – філія Музею історії Богулавщини. Видатна українська письменниця Марія Вілінська, яка увійшла до літератури під псевдонімом Марко Вовчок, прожила на Богуславщині майже 8 років (спочатку в місті, а потім у будинку графів Браницьких у сусідній Хохитві). Вона приїхала сюди з чоловіком, якого призначили лісничим. За богуславськими мотивами написане оповідання "Хитрий Хаїмка". В половині будинку, де вона жила, відкрито єдиний в Україні музей Марко Вовчок. В експозиції - оригінальні речі письменниці, вишивка, листи.

Будинок-музей Івана Сошенка в Богуславі відкрито в 1973 році в будинку батька художника, в якому він народився в 1807 році. Експозиція розміщена в трьох кімнатах. У першій кімнаті експонуються матеріали, що розповідають про дитячі та юнацькі роки Івана. Експозиція наступної кімнати висвітлює перебування художника у Петербурзі та навчання в Академії мистецтв (1832-1838 рр.). У третій кімнаті розповідається про зустріч Івана Сошенка з Тарасом Шевченком, роботу художника вчителем малювання. У музеї представлені фоторепродукції численних ескізів та малюнків художника, а також фотокопії, які розповідають про діяльність Івана Сошенка як педагога, про останні роки його життя. 15 грудня 1973 року відбулося урочисте відкриття музею-садиби. На території  музею встановлено пам'ятник І. Сошенку (ск. І. Копайгоренко, арх. В. Богданівський).

Музей знаменитого академіка, видатного архітектора, засновника української Академії архітектури Володимира Заболотного розташований в будинку, який належав родині Заболотних. В експозиції - унікальні речі з колекції В. Заболотного: живописні полотна західноєвропейських художників, розкішні вази, бібліотека (понад 5 тис. томів). Тут же представлені роботи самого архітектора - макет будівлі Верховної Ради, меблі за його проєктами, акварелі та пейзажі олією.