Пам'ятки Львівської області

Музей альманаху "Русалка Дністрова" – філія Львівської галереї мистецтв. Розміщується в пам'ятці архітектури XVIII ст. - дзвіниці Святодухівської церкви. В 1939 році сама церква була знищена німецькою бомбою, залишилася лише вежа-дзвіниця з барочним завершенням, на якій знаходиться унікальний годинник, пожертвований у XVII столітті гетьманом Іваном Виговським Манявському скиту та пізніше перевезений та встановлений на Святодухівській дзвіниці. Експонати музею висвітлюють громадську, дослідницьку, літературну та видавничу діяльність засновників гуртка "Руська трійця" М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, які з 1873 року видавали західноукраїнський літературний альманах "Русалка Дністрова" народною українською мовою.

Жовківський замок - видатна архітектурна пам'ятка епохи відродження, головний елемент фортифікаційної системи "ідеального міста" Жовкви. Будівництво розпочав засновник міста С. Жолкевський у 1594 р., автором першого проєкту був П. Щасливий. Замок чотирикутний, по кутах розташовані вежі, з'єднані критими галереями з двоповерховими корпусами. В'їзд із серліанським порталом укріплений чотириповерховою вежею. У внутрішньому дворі знаходиться палац та службові приміщення. В 1606 р. був розбитий сад "Звіринець", в якому розводили зубрів, оленів та сарн для полювання. В кінці XVII ст. Жовківський замок був літньою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, став одним із найбагатших королівських палаців Європи (в 1676 р. тут проходили урочистості на честь перемоги Собеського над турками під Віднем). В палаці зупинялися гетьман І. Мазепа та цар Петро I. Пізніше замок перейшов у власність міста. До останнього часу тут розміщувалися різні муніципальні установи, школа та навіть житлові квартири. Наразі створено Державний історико-архітектурний заповідник, відкрито туристичний інформаційний центр та невеликий музей з експозицією, присвяченою історії міста. Центральний фасад відреставровано, всередині продовжуються реставраційні роботи.

Музей-криївку в селі Сприня відкрито в 2012 році на території спортивно-туристичного комплексу "Прикарпаття". На цьому місці в 1944 році відбулися установчі збори Української головної визвольної ради – політичного органу воюючої України, який мав представляти країну на міжнародній арені. Обстановка криївки (прихованого притулку повстанців) точно відтворює умови життя бійців УПА тих часів. Тут діє постійна експозиція з можливістю проведення екскурсій.

Перший в Україні музей гетьмана Івана Виговського відкрито в 2004 році в селі Руда під Жидачовим. З 1660 року понад сто років це село належало родині Виговських. Від їхньої садиби зберігся будинок керуючого, в якому розміщена експозиція, що відображає період боротьби за незалежність України з часів Запорізької Січі до кінця 1940-50-х рр. Тут широко представлені твори живопису вітчизняних та зарубіжних художників XVII-XX ст. Зокрема, картина невідомого художника (ХІХ ст.), де зображено дружину Івана Виговського Олену Стеткевич. Серед експонатів – твори сакрального мистецтва XVII-XIX ст. Тут зберігається ікона Вознесіння (невідомий художник ІІ половини XVIII ст.) із церкви Воздвиження Чесного Хреста села Йосиповиче на Стрийщині – родинної церкви Виговських. Ікону відреставровано в 2004 році працівниками реставраційного відділення Львівської галереї мистецтв. У музеї експонуються предмети матеріальної культури, знайдені біля колишнього замку гетьмана в селі Руда. Серед рідкісних – дубові двері із родинної церкви Виговських з дарчим написом невістки гетьмана Т. Завадської, дружини сина Остапа.

Садибу-музей Степана Бандери в селі Воля-Задеревацька відкрито в будинку, в якому в 1933-36 рр. жив Андрій Бандера, батько лідера ОУН. Протягом цих років Андрій Бандера служив священиком у задеревацькому храмі Св. Архістратига Михаїла, займаючись легальною та підпільною діяльністю. Степан Бандера приїжджав до нього на канікули. Пізніше в цьому будинку була школа. Музей було засновано в перші роки незалежності України подругою сестри Бандери О. Іванів. В першій кімнаті - родовід родини Бандерів. У другій - каплиця, де батько Степана хрестив дітей. У третій кімнаті – документи, фотографії, листівки ОУН-УПА. Біля будинку закладено парк ім. Степана Бандери. Реконструйована криївка - замаскований притулок повстанців.

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької розташований у колишньому будинку співачки, який вона купила в 1903 році, перебуваючи в зеніті своєї творчої кар'єри. Музей було відкрито з ініціативи її племінниці О. Бандровської у 1989 році після завершення реставрації будинку. У відтворених інтер'єрах кімнат зібрано особисті речі співачки, концертні сукні, фотографії та документи. Експозиція розповідає про дитинство Крушельницької, історію її артистичної діяльності у Львові, Відні, Парижі, Варшаві, Мілані та на інших оперних майданчиках світу. В музичному салоні музею регулярно відбуваються концерти.

Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького представляє видатну колекцію творів української національної культури та мистецтва. Понад 175 тисяче експонатів віддзеркалюють еволюцію художньої культури України впродовж дев’яти століть. Особливу цінність має збірка сакрального мистецтва ХІІ–ХVІІІ століть.

Заклад заснував у 1905 році греко-католицький митрополит Андрей Шептицький як "Церковний музей", у 1913 році урочисто передав його у дар українському народу. Роботу з організації музею очолював професор Іларіон Свєнціцький, активну участь у його розвитку брали Іван Франко, Михайло Грушевський та ін.

У просторих експозиційних залах основного музейного корпусу розгорнуто постійну експозицію "Українського мистецтва ХІІ – початку ХХ століть", що презентують перлини національної та світової мистецької скарбниці. Серед творів українського середньовічного сакрального мистецтва виділяються давні ікони: "Юрій Змієборець" (ХІV ст.), "Архангел Михаїл з діяннями" (ХІV ст.), "Св. Параскева П'ятниця" (ХІV ст.), "Богородиця Одигітрія" (ХV ст.) та ін. У книжкових фондах – Бучацьке Євангеліє (ХІІІ ст.), Пандекти Антіоха (1307 р.), видання першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова та ін. Також представлена графіка, скульптура, народне мистецтво.

Відділами Національного музею Шептицького є експозиція "Українське мистецтво ХХ століття", художньо-меморіальні музеї Івана Труша, Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Леопольда Левицького, облаштовані у колишніх оселях та творчих майстернях цих видатних українських митців.

Меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "В'язниця на Лонцького" відкрито в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад. Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ ст. для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ. Музейний комплекс відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради. Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Елегантна ренесансна будівля була збудована для графа Сапеги, проте пізніше архітектор Ян де Вітте перебудував його для родини Любомирських. З ХІХ ст. будівля належала українському товариству "Просвіта". Зараз у приміщенні знаходиться експозиція Музею старовинних європейських меблів та порцеляни (680 предметів).

Палац мистецтв "Вілла Б'янки" у Дрогобичі – яскравий зразок архітектурного стилю сецесії (віденського модерну) кін. XIX – поч. XX ст. Багато оформлена темно-зелена двоповерхова будівля належала доктору-рентгенологу Й. Ротту. Будинок описаний у новелі Б. Шульца "Весна" як "Вілла Бьянки". Зараз це будівля Палацу мистецтв, що належить музею "Дрогобиччина", і використовується як виставковий центр. Тут представлені настінні малюнки Б. Шульца, виявлені в 2001 році на "Віллі Ландау" в Дрогобичі. Тематична виставка "Скарби графа Лянцкоронського" представляє понад 150 предметів високохудожніх творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Також представлено український живопис ХХ ст.

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі. Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовіка XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. Збереглися інтер'єри у стилі короля Людовіка XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

2007 року в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Антона Франца Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито парк мініатюрних замків. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 8 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі.

Червоноградська філія Львівського музею історії релігії розташовується в палаці Потоцьких, що є пам'яткою архітектури місцевого значення. Кристинопольський замок побудований у XVIII столітті за проєктом французького архітектора П’єра Ріко де Тірреджеллі для представників могутнього роду польських землевласників Потоцьких. У своїй архітектурі будівля поєднує два стилі: бароко та ранній класицизм. Палац Потоцьких мав близько 40 кімнат, декілька салонів, велику бальну залу, китайський кабінет і бібліотеку. Архітектурний комплекс також включав будівлі кухні, броварні, винокурні, казарм, стайні та інші господарські приміщення. Нинішній вигляд палацу значно змінений в наслідок численних пожеж та перебудов. Музей релігії розташовується у ньому з 1990 року. Основна експозиція розповідає про історія Кристинополя у ХVІІ-ХІХ століттях та про його засновників. Також представлена колекція вишиванок та іншого одягу колишнього Сокальського повіту, старовинні предмети побуту, макет палацового комплексу. У підвалі виставлені зразки цегли, яка застосовувалась під час будівництва палацу.

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова. Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть. До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна. Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Перемишлянський історико-краєзнавчий музей є відділенням Львівського історичного музею. Музей розміщений у старовинній будівлі в стилі модерн, розташованій в центрі Перемишлян. Представлено експозицію про природу Перемишлянщини, історію міста Перемишляни та всього краю.

Історико-краєзнавчий музей Радехівщини розпочав свою роботу в 2004 році в приміщенні старовинної вілли в центрі міста Радехова. В шести залах розміщено понад 1500 експонатів. Експозиція розділена на кілька розділів: "З історії створення Української держави", "Археологічні пам'ятки та етнографія краю", "Освіта та історія шкільної Радехівщини", "Флора та фауна краю", "Видатні люди Радехівщини", "Національно-визвольна боротьба на Радехівщині". Кожна кімната в музеї відтворює сімейне та суспільне життя краю. Цікавим є інтер'єр селянського будинку з одягом, зразки гончарних виробів, старовинні монети, знаряддя праці, макет криївки та куточок І. Білозіра.