Пам'ятки Одеської області

Середньовічна фортеця "Аккерман" на березі Дністровського лиману - одна з найбільших та найбільш збережених в Україні. Побудована на місці античного міста Тіра (поряд ведуться археологічні розкопки). До X стліття тут, мабуть, існувало укріплення слов'янських племен тиверців та уличів. Споруду цитаделі відносять до генуезького періоду XIII-XIV ст. Основні укріплення Білгородської фортеці зведені у період молдавського правління (XV ст.). Загальна довжина стін становить 2 км. Висота стін та веж від 5 до 15 м. Збереглося 26 з 34 веж. В 1484 році фортеця перейшла під владу Туреччини, була побудована мечеть (зберігся мінарет). У 1789 році місто Аккерман було взято без бою донськими козаками М. Платова разом із бузькими козаками, посланими князем Потьомкіним-Таврійським. На цей час архітектурним комплексом фортеці Аккерман розпоряджається комунальне підприємство "Фортеця". На території відкрито експозицію знарядь катувань, у дворі виставлено облогові знаряддя. Проводяться музичні фестивалі та чемпіонати з історичного фехтування.

Оригінальна новобудова Арабського культурного центру в Одесі має всі шанси згодом стати пам'яткою архітектури. Великий будинок у мавританському стилі збудовано в 2001 році коштом арабського бізнесмена К. Аднана. Мечеть сильно вирізняється в міській забудові та є справжньою східною перлиною Одеси. При вході до молельного залу чоловіки та жінки мають зняти взуття, а жінкам видаються довгі халати з капюшонами. В залі для молитов ажурна в'язь на перилах сходів та архітектурних елементах роблять внутрішнє оздоблення мечеті витонченим та повітряним. Крім кількох невеликих поличок для книг з обох боків зали, більше ніяких меблів немає. Вся підлога застелена м'яким килимом, малюнок якого ніби ділить килим на рівні квадрати, які служать умовним розмежуванням сидячих місць для тих, хто молиться. Під стелею головна прикраса – велика кришталева люстра, що сяє сотнями вогників. Арабський культурний центр в Одесі відкритий для екскурсій, які знайомлять відвідувачів з арабською культурою. Діє школа арабської мови, бібліотека.

Головна експозиція Білгород-Дністровського краєзнавчого музею розміщена в одноповерховому будинку в стилі ампір, побудованому в ХІХ столітті для купця та міського голови М. Феміліді. В кількох залах відвідувачі можуть ознайомитися з давньою та середньовічною історією Північного Причорномор'я, історією міста XIX та початку XX ст., природою краю. Представлені оригінальні предмети побуту та мистецтва Стародавньої Греції, нумізматична колекція, зразки східної та російської зброї. В сусідній будівлі розташований етнографічний музей, який знайомить із традиціями народів краю.

Одеський будинок-музей імні Миколи Реріха відкрито в 2000 році. В п'яти залах представлені твори Миколи Реріха та Святослава Реріха (репродукції); учня Миколи Реріха – Бориса Смирнова-Русецького; А. Фонвізіна; В. Яснопільської; картини І. Рудзіте, В. Лаврінова та одеських художників. У центрі зали Вчителів знаходиться рельєфна карта-макет із позначенням маршруту Центрально-Азіатської експедиції Реріхів, яка тривала 5 років (1923-28 рр.). В кімнаті родини Реріхів експонуються портрети всіх членів сім'ї кисті Святослава Реріха, а також полотна, присвячені двом великим релігіям та їхнім подвижникам: Православному Християнству та Буддійському Сходу. В кімнаті родини Реріхів представлена ​​літературна спадщина всіх членів сім'ї та художні альбоми їхніх робіт.

Мала мечеть - найдавніша архітектурна пам'ятка Ізмаїла (XVI ст.), один із небагатьох в Україні зразків середньовічної класичної османської архітектури періоду її найвищого розквіту. Мечеть розташована біля турецької фортеці Ізмаїл, взятої в 1790 році російськими військами і чорноморськими козаками під командуванням О. Суворова. В приміщенні мечеті відкрито музей з діорамою "Штурм фортеці Ізмаїл", створеної художниками Є. Данилевським та В. Сибірським. На полотні розміром 20х8 м відтворено вирішальний момент штурму фортеці.

Ізмаїльська картинна галерея представляє колекцію сучасного українського та російського мистецтва, експозицію декоративно-ужиткового мистецтва, розділи українського, російського та західноєвропейського мистецтва XVI-XIX ст., твори іконопису, мистецтво народів Сходу. Представлено живопис, графіку, скульптуру. Виставлено портрет генералісимуса О. Суворова пензля невідомого майстра ХІХ ст., гравюри з портретами Г. Потьомкіна, К. Воронцова, Ф. Толстого, графічні аркуші художників-передвижників І. Шишкіна, І. Рєпіна, В. Маковського. Представлено картину "Бухта" уславленого мариніста Р. Судковського. Серед перлин музейної колекції – ваза відомого французького майстра Е. Галле.

Ізмаїльський історичний музей О. Суворова розташований в особняку ХІХ ст., що належав міському голові І. Авраамову. Саме він вперше на засіданні Комунальної ради порушив питання про увічнення пам'яті О. Суворова в місті та встановлення йому пам'ятника. До колекції музею входить понад 30 тисяч експонатів: прапори, військове обмундирування та спорядження XVII-XX ст., колекція холодної та вогнепальної зброї, живопис та графіка на тему російсько-турецьких війн, предмети археології та побуту, нумізматика. Відділом Ізмаїльського історичного музею є діорама у Малій мечеті.

Авторський історико-краєзнавчий музей створено художником Олександром Шароновим у 2002 році. Музей розташований в центрі міста Вилкове. В основу експозиції лягли 54 художніх полотна митця, а також ікони, предмети побуту старообрядців та інших народів, що проживали на території Бессарабії (анти, готи, греки, скіфи, римляни, турки та ін.). В експозиції музею представлена зброя часів Задунайської Січі, Російсько-Турецьких воєн, а також Другої Світової війни.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном. У дворницькій сусідній будівлі, що незбереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості. Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ ст.) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Пасутівським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський". Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжейка.

Музей "Таємниці підземної Одеси" розповідає про знамениті одеські катакомби, на яких стоїть все місто. Їхня загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5 тисячі кілометрів. Здебільшого одеські катакомби є підземними каменоломнями, в яких видобувся будівельний камінь ракушняк, що використовувався для будівництва більшості будівель міста. Також у систему катакомб входять порожнини природного походження – карстові та дилатансійні печери. В різні часи катакомби виконували роль перевалочних баз контрабандистів, "малин" для банд, місця збору підпільників, укриття для партизанських і диверсійних загонів, бомбосховищ. Музей в підземеллях на Молдаванці створено в 2013 році військово-історичним клубом "Військова доблесть". Входячи до катакомб, відвідувачі занурюються в минуле міста. Тут можна побачити протиатомний бункер, пройти через заводнену частину, відвідати дикі катакомби, побувати на партизанській стоянці та бандитській малині тощо.

Інститут виноградарства та виноробства імені Василя Таїрова створений у 1905 році як дослідне господарство "Виноробна станція російських виноградарів та виноробів". Ініціатором його створення був редактор журналу "Вісник виноробства", ентузіаста культури винограду Василь Таїров. На першому етапі було обладнано невеликий підвал, зібрано бібліотеку. В період із 1910 по 1912 рік на березі Сухого лиману було закінчено спорудження комплексу приміщень станції. Для розробки питань виноградарства було закладено дослідний виноградник (3 га) та побудовано майстерню щеплення саджанців. У 1931 році станцію було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут виноградарства та виноробства. До його 100-річчя відкрито музей винограду та вина, який розповідає про основні напрямки розвитку вітчизняної виноробної школи. В експозиції представлені особисті речі Василя Таїрова, прижиттєві видання наукових праць, старовинне лабораторне обладнання, подарунки інституту. Проводяться екскурсії з дегустаціями.

Музей військової слави та Афганської війни відкрився в приміщенні Одеського обласного союзу ветеранів Афганістану в 2014 році, до 25-річчя виведення рядянських військ з Афганістану. Музейна експозиція налічує 450 експонатів. Це афганські газети, розмовники, афганські гроші, фотографії, а також зразки зброї та військового спорядження: протитанкові та протипіхотні міни, бронежилет, каска, протигази тощо.

Музей історії євреїв Одеси "Мігдаль-Шорашим" відкрито з ініціативи одеського єврейського общинного центру "Мігдаль". Його експозиція розміщена в маленькій квартирі та відображає історію єврейської громади, яка нерозривно пов'язана з культурою Одеси. В постійній експозиції близько тисячі предметів: документи, фотографії, книги, газети, листівки, релігійні та побутові предмети, музичні інструменти, твори мистецтва тощо.

Одеський музей західного та східного мистецтва - один із найкращих в країні музеїв даного профілю. Займає колишній палац поміщика А. Абази, збудований у 1856-58 роках за проєктом архітектора Л. Оттона. Будинок виконаний у стилі еклектики: риси барокового характеру співіснують з елементами стилів ампір та рококо. "Розпашні" парадні сходи у вестибюлі, висічені з карарського мармуру, зведені без несучих балок-косоур разом з майданчиками утворюють ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим  ліпниною декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи. Музей західного та східного мистецтва заснований в Одесі в 1923 році на базі приватних колекцій, зібраних місцевим комітетом охорони пам'яток мистецтва та старовини. В експозиції представлені полотна голландських майстрів, порцеляна найкращих європейських заводів XVIII-XX ст., скульптури та кераміка Ірану, Тибету, Китаю, Індії, Японії. Перлини колекції: "Св. Лука" та "Св. Матвій" великого голландця Ф. Хальса, "Мадонна на троні" флорентійського живописця ХVI ст. Ф. Граначчі, "Амур, що загрожує" Е. Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".