Пам'ятки Одеської області

Перший в Україні спеціалізований нумізматичний музей з'явився в Одесі до 205-річчя міста. Засновником є ​​найстаріша в Одесі громадська організація – Одеське міське товариство колекціонерів. Музейна колекція налічує понад 2,5 тисячі монет та інших експонатів. Представлені всі періоди в історії зародження цивілізації та державності на українській землі, а також історії монетної справи та грошового обігу України від античних часів до періоду незалежного розвитку держави. Також експонується антична кераміка та давньоруська дрібна пластика. Зокрема металеві нагрудні підвіски-жетони зі знаками князівської влади будинку Рюриків.

Мистецькі скарби Одеси зберігає та популяризує Одеський національний художній музей (OFAM). Він володіє видатною колекцією всіх видів образотворчого мистецтва: живопису, графіки, скульптури, декоративно-прикладного мистецтва, іконопису українських і російських майстрів від XVІ століття до сучасності, нараховуючи більше 10 тисяч оригінальних робіт.

Музей розмістився у старовинному палаці Потоцьких-Наришкіних, який збудувала у 1823-1826 роках графиня Ольга Потоцька (у шлюбі Наришкіна), донька Станіслава та Софії Потоцьких. Будівництвом керував італійський архітектор Франческо Боффо. Це типова дворянська садиба у стилі класицизму з двоповерховим центральним корпусом і бічними флігелями, які з'єднані округлими галереями. Збереглося художнє оформлення стелі, мармурові та паркетні підлоги з інкрустацією. У підвалі будівлі влаштовано штучну печеру з гротом, що з'єднується підземними ходами з одеськими катакомбами (відвідування виключно у супроводі екскурсовода).

У 1888 році палац придбав одеський міський голова Григорій Маразлі, а у 1899 році з ініціативи Одеського товариства образотворчих мистецтв у ньому відкрили Міський музей витончених мистецтв, який функціонує досі, вже як Одеський національний художній музей. В експозиції представлені роботи Василя Тропініна, Тараса Шевченка, Івана Айвазовського, Олексія Саврасова, Івана Шишкіна, Іллі Рєпіна, Миколи Пимоненка, Олександра Мурашка, Архипа Куїнджі, Михайла Врубеля, Миколи Реріха, Олександра Бенуа, Зінаїди Серебрякової та ін. Шедевром світового рівня вважається "Вулиця, освітлена сонцем" Василя Кандинського.

Татарбунарський історико-краєзнавчий музей створено в 1949 році як музей Татарбунарського повстання - збройного селянського бунту в Татарбунарах, організованого більшовиками в 1924 році проти румунської влади. Нині у музеї 8 залів та картинна галерея. Представлено історію заселення краю численними народами, починаючи від кіммерійців, скіфів, половців, татар, турків та закінчуючи задунайськими запорожцями. Основні теми експозиції: етнографія, Татарбунарське повстання, період Другої світової війни, епоха колгоспів, спортивна слава Татарбунарщини, творчість татарбунарських художників та поетів (зокрема роботи одеського художника В. Шарапенка). Музей розміщується на другому поверсі Палацу спорту.

Сучасний винзавод "Шабо" заснований на старовинних традиціях шабського виноробства. Турецька назва села Шабо - "Аша-абаг" ("Нижні сади") - свідчить про те, що вже в XVII столітті тут були виноградники. Розвитку виноробства сприяли ффранцузькі переселенці, що прибули в Шабо в 1822 році. Першу виноградну лозу посадив тут швейцарський вчений і винороб Луї Тардан, і вже в 1847 році його син Карл Тардан представив на першій сільськогосподарській виставці в Кишиневі 8 сортів шабських вин. Зараз на 1000 га власних виноградників, розташованих між Дністровським лиманом та Чорноморським узбережжям, у Шабо ростуть найкращі сорти винограду, багато з яких завезено ще 200 років тому першими французькими переселенцями. Вино виготовляється за сучасними технологіями холодного розливу. При заводі створено "Центр культури вина Шабо", проводяться екскурсії та дегустації. Під час екскурсії можна відвідати старовинний Королівський підвал, Хересний підвал, підземні сховища, Коньячний двір, Шампанський будинок, цех холодного розливу, музейний лабіринт.