Пам'ятки Дрогобицького району

Аптека-музей всесвітньо відомого винахідника промислової переробки нафти Йогана (Яна) Зега відкрилася 2021 року у міському парку культури та відпочинку міста Борислав, ще є провідним центром нафтової промисловості Галичини. Тут розташоване одне з найбільших родовищ озокериту, тобто гірського парафіну, що має лікувальні властивості. Експозиція музею знайомить відвідувачів з історією галицької фармацевтики, експериментами з перегонки нафти, видобуванням та використанням озокериту, видатними постатями Борислава та життєвим шляхом Йогана Зега. Зокрема, представлено модель дистилятора – приладу для розділення нафти на фракції, а також колекції аптечних штангласів і гасових ламп різних епох.

Бориславський краєзнавчий музей засновано в 1987 році з ініціативи місцевого краєзнавця М. Крижановського. Він розміщений у будівлі колишнього відділу НКВС, де під час встановлення радянської влади в краї розстрілювали жертв репресій. Фонди музею налічують понад 5 тисяч експонатів. У відділі природи представлені корисні копалини, рослинний та тваринний світ Прикарпаття. Найцікавіші експонати історичного відділу: фрагменти давньоруського браслета та срібної гривні, дерев'яна бочка для зерна з цільного дерева, пожежна помпа кінця XIX ст., знаряддя праці та особисті речі нафтовидобувачів, картина німецького художника Р. Волькеля "Старий Борислав" . Експонуються картини сучасних художників.

Галерея сакрального мистецтва в Дрогобичі відкрита в 1996 р. у будинку, який було збудовано на початку ХХ ст. віцебургомістром Я. Файєрштейном. Фасад невеликої будівлі в стилі сецесії повністю зберігся. Особливо цінні експонати – старовинні бойківські ікони XVI-XX ст. Також в експозиції: сакральна скульптура, декоративне різьблення, ковані хрести, рукописні церковні книги та стародруки, вбрання священиків та ін.

Дрогобицька солеварня - підприємство-музей, що безперервно діє з ХІІІ ст. й до сьогодні. Вважається одним із найстаріших постійно діючих промислових підприємств в світі та найстарішим в Україні. Солеварня в Дрогобичі вперше згадується в 1250 році. З того часу вона безперервно працює на тому ж місці – біля озер соляної ропи, з якої сіль видобувають випарюванням. Саме навколо цього підприємства розвинулося місто Дрогобич, ставши значним промисловим та торговим центром Галичини. Найбільшого розквіту солеварня досягла за австрійських часів. Технічна база за радянських часів була оновлена, виробництво солі досягало 10-11 тис. тонн на рік, проте зараз технологія повернулася на кустарний рівень, загальний стан старовинних цехів викликає побоювання. До останнього часу завод орендувало ЗАТ "Дрогобич-Галка", проте в 2013 році підприємство було повернуто до держвласності. Планується будівництво нового цеху та створення музею на базі старовинних виробничих приміщень. За попередніми замовленнями проводяться екскурсії.

Музей Самбірсько-Дрогобицької єпархії Української греко-католицької церкви відкрито в Трускавці поряд із храмом Св. Миколи. Експозиція розповідає про життя та діяльність видатних діячів католицької церкви східного обряду, таких як архієпископ І. Кунцевич, митрополит А. Шептицький, патріарх Й. Сліпий. Представлені старовинні книги, церковне начиння, інші предмети сакрального мистецтва. Священні реліквії музею: мощі Св. Йосафата, пасмо волосся митрополита Андрія, накидка митрополита, особисті речі патріарха Йосипа, копія грамоти Берестейської унії.

Літературно-меморіальний музей-садибу Івана Франка створено на батьківщині письменника в селі Нагуєвичі. Тут він народився в 1856 році в родині коваля, провів дитинство, а потім неодноразово повертався до рідних місць. У своїх творах він яскраво описав дитячі спогади, коли дитиною проводив час у батьківській кузні. Перша експозиція була відкрита в 1946 році в маленькому будиночку племінника письменника. Пізніше на місці садиби Франка за його описами та фотографіями було відтворено батьківський будинок із затишними кімнатами. В колоритному дворі - стайня, кузня, сарай з інструментами та пасіка. Навпроти знаходиться будівля літературно-меморіального музею з експозицією перших видань творів письменника, поруч із яким розташована скульптурна група "І. Франка та світова література". На в'їзді до Нагуєвичів, а також у Франковому саду встановлено дерев'яні різьблені скульптури, що символізують ідеали, літературних героїв та близьких людей письменника.

Історичний відділ, відділ природи та адміністрація музею "Дрогобичина" розташовані в колишній будівлі Дрогобицької повітової ради (1894 р.). В основу експозиції музею, відкритого в 1940 р., лягли колекції графа Лянцкоронського, Хіровської єзуїтської школи, а також частина зібрання самбірського музею. Зокрема, представлено найдавніший на території Прикарпаття глиняний посуд, бронзовий скарб ранньозалізної доби, грамота про підтвердження Дрогобичу Магдебурзького права, ваги для зважування солі, громадська каса XVI ст., колекція монет XIV-XIX ст. та ін. До 60-річчя УПА відкрито діораму-макет "Повстанська криївка", яка була виготовлена ​​за описом командира УПА С. Стебельського.

Музей курорту Трускавець розташований в центрі курорту на віллі "Саріуш", яка є пам'яткою архітектури початку ХХ ст. В 7 залах виставлені історичні документи, а також предмети побуту населення передгір'я Карпат, які дають уявлення про історію краю з найдавніших часів донині.

Музей історії нафтової, озокеритової та газопереробної промисловості був заснований у Бориславі в 1972 році при Палаці культури нафтовиків. У 2003 року оновлена ​​експозиція відкрита у приміщенні адмінкорпусу НГУ "Бориславнафтогаз" (5 поверх). Експозиція музейної кімнати знайомить відвідувачів з історією розвитку бориславського нафтовидобутку – найстарішого нафтового промислу України. В музеї представлені знаряддя праці, промислове обладнання, зразки сировини та продукції, предмети побуту, нумізматичні матеріали (монети, медалі, ордени, значки), світлини старого Борислава. Цікава колекція гасових та нафтових ламп, діючі макети бурильних установок.

Палац мистецтв "Вілла Б'янки" у Дрогобичі – яскравий зразок архітектурного стилю сецесії (віденського модерну) кін. XIX – поч. XX ст. Багато оформлена темно-зелена двоповерхова будівля належала доктору-рентгенологу Й. Ротту. Будинок описаний у новелі Б. Шульца "Весна" як "Вілла Бьянки". Зараз це будівля Палацу мистецтв, що належить музею "Дрогобиччина", і використовується як виставковий центр. Тут представлені настінні малюнки Б. Шульца, виявлені в 2001 році на "Віллі Ландау" в Дрогобичі. Тематична виставка "Скарби графа Лянцкоронського" представляє понад 150 предметів високохудожніх творів образотворчого та декоративно-ужиткового мистецтва. Також представлено український живопис ХХ ст.

Висока годинникова вежа нинішньої дрогобицької ратуші піднялася над містом у 1927 році, коли Дрогобич повернувся до складу Польської держави, але традиції самоврядування в місті набагато старші. Дрогобич отримав Магдебурзьке право в 1460 році, і тоді була побудована перша дерев'яна ратуша. До 1829 року ця будівля сильно застаріла і стала непридатною, тому була побудована нова ратуша в австрійському стилі - цього разу з каменю. Необхідність у новому приміщенні виникла після Першої світової війни. Архітекторами проєкту стали І. Семковіч, М. Никодимович. Триповерховий будинок квадратом оточує невеликий внутрішній дворик. Головне приміщення – мармуровий зал засідань. У будівлі розміщується Музей терезів, що налічує понад 500 експонатів. Також тут розташований Туристично-інформаційний центр Дрогобича, який, зокрема, організує екскурсії на вежу ратуші, що дозволяють оглянути механізм годинника та побачити кращу панораму міста.

Художній музей, присвячений творчості видатного майстра народно-ужиткового мистецтва Михайла Біласа, створений у 1992 році за життя художника. Займає приміщення витонченої дерев'яної вілли "Гопляна" (1928 р.), виконаної в польському народному закопанському стилі. Колись це була літня резиденція бургомістра курорту Р. Яроша. Білас прославився як майстер текстильної пластики, образно-виразних іграшок, автор неперевершених сюжетних панно та аплікацій. В експозиції – унікальні, створені в єдиному екземплярі килими, гобелени, покривала, рушники у стилі модерн із яскравими фольклорними мотивами.

Дерев'яна тризрубна церква Воздвиження Чесного Хреста в Дрогобичі вважається однією з найкращих споруд у стилі галицької народної архітектури. Храм заснований у XVI ст., однак в результаті розбудови 1661 року втратив первісний вигляд. Зберігся монументальний темперний розпис XVII ст. та унікальні зразки іконопису XV-XVIII ст. Знаходиться у передмісті Зваричі, на території пожежної частини. Поруч розташована дерев'яна дзвіниця XVII ст.

Дерев'яна церква Св. Юра - один із найяскравіших творів галицької народної архітектури. Входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО в категорії "Дерев'яні церкви Карпатського регіону України". Належить до кінця XV - початку XVI ст. Привезена до Дрогобича з прикарпатського с. Надєєво в 1656 р. і встановлена на місці згорілої попередниці. В 1678 році побудована дзвіниця. Інтер'єр розписаний чудовими фресками С. Медицького, зберігся старовинний різьблений іконостас. Церква кілька разів ремонтувалась, але не втратила свого первісного вигляду. Наразі тут розміщено частину експозиції історико-краєзнавчого музею. Інша частина експозиції знаходиться у сусідньому дерев'яному храмі Воздвиження Чесного Хреста (1613 р.)