Пам'ятки Львівського району

Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького представляє видатну колекцію творів української національної культури та мистецтва. Понад 175 тисяче експонатів віддзеркалюють еволюцію художньої культури України впродовж дев’яти століть. Особливу цінність має збірка сакрального мистецтва ХІІ–ХVІІІ століть.

Заклад заснував у 1905 році греко-католицький митрополит Андрей Шептицький як "Церковний музей", у 1913 році урочисто передав його у дар українському народу. Роботу з організації музею очолював професор Іларіон Свєнціцький, активну участь у його розвитку брали Іван Франко, Михайло Грушевський та ін.

У просторих експозиційних залах основного музейного корпусу розгорнуто постійну експозицію "Українського мистецтва ХІІ – початку ХХ століть", що презентують перлини національної та світової мистецької скарбниці. Серед творів українського середньовічного сакрального мистецтва виділяються давні ікони: "Юрій Змієборець" (ХІV ст.), "Архангел Михаїл з діяннями" (ХІV ст.), "Св. Параскева П'ятниця" (ХІV ст.), "Богородиця Одигітрія" (ХV ст.) та ін. У книжкових фондах – Бучацьке Євангеліє (ХІІІ ст.), Пандекти Антіоха (1307 р.), видання першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова та ін. Також представлена графіка, скульптура, народне мистецтво.

Відділами Національного музею Шептицького є експозиція "Українське мистецтво ХХ століття", художньо-меморіальні музеї Івана Труша, Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Леопольда Левицького, облаштовані у колишніх оселях та творчих майстернях цих видатних українських митців.

Меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "В'язниця на Лонцького" відкрито в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад. Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ ст. для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ. Музейний комплекс відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради. Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Елегантна ренесансна будівля була збудована для графа Сапеги, проте пізніше архітектор Ян де Вітте перебудував його для родини Любомирських. З ХІХ ст. будівля належала українському товариству "Просвіта". Зараз у приміщенні знаходиться експозиція Музею старовинних європейських меблів та порцеляни (680 предметів).

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі. Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовіка XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. Збереглися інтер'єри у стилі короля Людовіка XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

2007 року в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Антона Франца Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито парк мініатюрних замків. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 8 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі.

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова. Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть. До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна. Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Перемишлянський історико-краєзнавчий музей є відділенням Львівського історичного музею. Музей розміщений у старовинній будівлі в стилі модерн, розташованій в центрі Перемишлян. Представлено експозицію про природу Перемишлянщини, історію міста Перемишляни та всього краю.

Городоцька ратуша в стилі класицизму збудована в 1832 році як приміщення магістрату Городка. Двоповерхову П-подібну будівлю увінчує годинникова вежа з балкончиками, на якій розміщено годинник з чотирма циферблатами (2004 р.) та герб міста. Раніше вежу завершував гострий дах із флюгером. Будівля городоцької ратуші досі використовується за призначенням – у ній засідає Городоцька міська рада. На першому поверсі також розміщується Городоцький історико-краєзнавчий музей (2010 р.). Представлено широку експозицію археологічних знахідок, предмети господарського побуту та народного одягу. Окремі стенди присвячені періодам Визвольної війни Б. Хмельницького (битва під Городком 1655 р.) та визвольної боротьби 1918-20 років (Волчухівська операція УГА).

Жовківська ратуша в стилі неоренесансу входить до ансамблю Ринкової площі. Перша міська ратуша в Жовкві була збудована архітектором П. Бебером в 1687 році. На її стінах розміщувалися сонячний годинник і зразок аршина. Старий будинок розібрали в 1832 році через аварійний стан, і протягом цілого століття магістрат засідав в замку. Нинішня ратуша збудована в 1932 році. Її звели за конкурсним проєктом архітектора Б. Віктора на місці колишніх казарм і казематів. У передвоєнні часи з годинникової вежі міський сурмач опівдні виконував мелодію "гейнал". Тепер опівдні дзвони годинника виконують уривок гімну України. У вежі розміщується історико-краєзнавча експозиція "Музей "Жовківська вежа" з виходом на оглядовий майданчик.

Перший музей ретро мотоциклів відкрив у Львові колекціонер О. Бойко та його друзі із клубу "ЗАЗ-Козак". В експозиції представлено 50 раритетних мотоциклів, моторолерів, мопедів, мотовелосипедів післявоєнного періоду. Серед них не лише Java, "Мінськ", "Восход", "Іж", "Дніпро" та інші машини радянського виробництва, а й італійські, польські, німецькі, французькі марки. Всі моделі відреставровано, половина з них досі на ходу. Найстаріший експонат – військовий мотопричіп, виготовлений у Швейцарії в 1944 р. На основі мотоцикла "Дніпро" К650 львівські реставратори створили санітарний мотоцикл. Також можна побачити класичний "візочний" мотоцикл патрульної служби радянських часів.

Музей родини Устияновичів відкрито в 1991 році  колишньому будинку священика Введенської церкви у Вовкові. Саме тут в 1839 році, у сім'ї священика Миколи Устияновича, відомого письменника та поета, народився Корнило Устиянович – майбутній відомий український художник та громадський діяч. Окрема експозиція присвячена діяльності Ф. Ржегожа – чеського етнографа, якого називають "апостолом слов'янського єднання". В дерев'яному зерносховищі розгорнуто етнографічну експозицію: народний одяг, знаряддя праці, прядки, веретена, лампи, посуд, скрині тощо.

Свірзький замок із "Золотої підкови Львівщини" - мальовнича середньовічна споруда у стилі ренесанс, унікальна пам'ятка оборонної архітектури XV-XVII ст. Спочатку будувався як фортеця, але після реконструкції XVII ст. набув шляхетних рис магнатської резиденції. Перші оборонні споруди на оточеній озерами та болотами горі Белз датуються 1484 роком (руїни вежі і грот праворуч від входу). В документах Свірзький замок вперше згадується в 1530 році, коли він належав шляхтичам Свірзьким. В середині XVII ст. його перебудував та значно зміцнив граф О. Цетнер, за однією з версій, запросивши зі Львова відомого інженера-фортифікатора П. Гродзіцького. Замок з оборонним ровом і мостом поділено на два різнорівневі двори, оточені ренесансними вежами та будинками. Ставши комфортабельною резиденцією, Свірзький замок зміг витримати кілька турецьких облог, але перед цим був захоплений козацькими військами Б. Хмельницького. Сильно постраждав під час Першої та Другої світової війни. За радянських часів Свірзький замок перейшов у власність Спілки архітекторів як Будинок творчості, але реставрацію так і не було завершено. Планується передача замку приватному інвестору за умов концесії.

"Ферма Елізи" (Fromages d"Elise), також відома як ферма "Шеврет", розташована в Дмитровичах, на околиці Судової Вишні. Ферма облаштована відповідно до європейських норм традиційного фермерства. Господарство відкрите для зеленого туризму і пропонує відвідувачам якісні фермерські продукти , вироблені за тридиційною французькою технологією.Основна продукція - козині сири на основі молока кіз, яких вирощують на фермі, а також екологічно чисте м'ясо (козине, яловиче) та м'ясні вироби.Екскурсії проводяться за попередньою домовленістю.

Художньо-меморіальний музей Леопольда Левицького створено у колишній оселі художника у Львові. Розташований в будинку, спорудженому 1891 року за проєктом Густава Бізанца. Визначний український графік ХХ століття Леопольд Левицький вважається одним із піонерів українського графічного дизайну та реклами. Його музей засновано у 1984 році за ініціативи дружини художника Гені Левицької. Експозиція в трьох кімнатах висвітлює творчі здобутки художника у графіці та живописі, а й відтворює особливе середовище львівської інтелігенції, в якому він жив і творив. Музей Леопольда Левицького є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олекси Новаківського знаходиться у будинку, в якому славетний український маляр жив з 1913 року. Вишукана червоноцегляна вілла, зведена наприкінці ХІХ століття  у неороманcькому стилі за проектом відомого львівського архітектора Юліана Захаревича, свого часу була відома як палац польського художника Яна Стики. 1907 року її придбав митрополит Андрей Шептицький для потреб церковного музею. За сприяння митрополита у 1923-1935 роках тут діяла Мистецька школа Олекси Новаківського – перший у Західній Україні художній навчальний заклад для молоді, що став провідним центром мистецького життя Львова. Творча майстерня художника розташовувалася на другому поверсі будинку, а поруч у п’яти кімнатах мешкала його родина. З 1972 року у цих приміщеннях облаштовано художньо-меморіальний музей, що висвітлює основні етапи творчого шляху художника. Музей Олекси Новаківського є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Художньо-меморіальний музей Олени Кульчицької відкрито у 1971 році в колишньому помешканні художниці у Львові, на третьому поверсі житлового будинку кінця ХІХ століття. Згідно із заповітом художниці, уся її творча спадщина, помешкання та особисті речі були передані в дар українському народові. Експозиція у чотирьох кімнатах розкриває працю мисткині у різних жанрах та видах образотворчого і ужиткового мистецтва. А також представляє її як новатора й творця модерного вислову в українській художній культурі. Максимально збережений інтер’єр квартири відтворює естетичні уподобання мисткині щодо художнього оформлення міського житла в контексті української народної традиції та її творчого інтерпретування. Музей Олени Кульчицької є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.