Пам'ятки Львівського району

Інтерактивний музей "D.S. Таємна аптека" у Львові - чарівне та загадкове місце. Історія цього музею розпочалася у травні 2012 р., коли в одній із найстаріших львівських аптек "Під Угорською короною" під час будівельно-реставраційних робіт було знайдено таємний вхід до підвалу, в якому виявили колишню фармацевтичну лабораторію, яка діяла наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. Назва аптеки пов'язана з легендою про розташований поруч Бернардинський монастир, де деякий час знаходилися реліквії Св. Стефана - короля та покровителя Угорщини. "Таємний аптекар" і зараз варить тут "мило для хабарників" та виробляє "пігулки для щастя". Головну таємницю аптеки охороняє єдиний у світі Лев-аптекар. Історію "Таємної аптеки" відвідувачі відкривають для себе у легкому форматі відео-екскурсії з елементами театрального перформансу та дегустацією "аптечного еліксиру щастя та довголіття".

Музей етнографії та художнього промислу Інституту народознавства НАН України займає неоренесансну будівлю на головній вулиці міста. В основі купола розміщена алегорична скульптурна група, що символізує економічне процвітання Галичини, яку називають єдиною у світі статуєю Свободи, що сидить. В експозиції представлена багата колекція кераміки, фарфору та фаянсу, виробів із художнього скла. Колекція годинників XVI-XX ст. налічує близько 350 екземплярів.

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця. Знаходиться двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя. Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття. Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі. Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок, що є пам’яткою архітектури XVII століття. Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля. З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького.

Пожежно-технічна виставка ГУ МНС відкрита в будівлі Управління пожежної безпеки у Львівській області. В першій залі відображено історію розвитку пожежної справи на Галичині та, зокрема, у Львові. Серед експонатів - насос австрійського виробництва 1849 року. Друга зала присвячена бойовим будням вогнеборців. Експозицію завершує зал, присвячений Чорнобильській катастрофі.

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких. У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду". Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".

Перший в Україні музей сучасної абстрактної скульптури створив у Брюховичах видатний український художник, скульптор-модерніст Михайло Дзиндра, який прожив більшу частину життя в США. Розробку проєкту та фінансування будівництва взяв на себе сам художник. Основою експозиції стали скульптури, які він привіз з Америки. Серед виставлених у музеї робіт майстра - ефектні скульптури "Закохані" та "Медовий місяць", скульптурні портрети жінок, "Переляканий солдат" та ще близько 800 скульптур. Музей модерної скульптури Михайла Дзиндри є відділом Львівської національної галереї мистецтв.

Музей народної архітектури та побуту імені Шептицького "Шевченківський гай" розташований на лісистих пагорбах у східній частині Львова, за Високим Замком. Розділений на шість етнографічних зон, що репрезентують побут різних народностей Західної України: бойківську, лемківську, гуцульську, буковинську, подільську, волинську. Тут зібрано понад 120 пам'яток архітектури із західних областей: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. Найстаріший експонат – селянська хата 1749 року.

Музей підпільного штабу УПА генерала Романа Шухевича відкрито в 2007 році в селі Грімне, де в 1947 році знаходилася штаб-квартира головного командира Української повстанської армії. В будинку місцевого священика протягом кількох днів була конспіративна квартира, де Шухевич перебував зі своїм найближчим оточенням. В живих із них залишилася лише зв'язкова Дарія Гусак, яка стала ініціатором створення музею. В підвалі будинку священика нещодавно виявили засипану землею криївку повстанців. Ентузіасти розчистили її та відновили інтер'єр. Представлено зброю тих часів та особисті речі підпільників. Можна оглянути зібрання документів, фотографій та надрукованих тут повстанських плакатів.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Св. Климентія Шептицького. Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Музей Степана Бандери відкрито в одному із приміщень Львівського національного аграрного університету, на другому поверсі головного корпусу. У 1928-33 рр., коли це була філія Львівської політехніки, тут навчався майбутній лідер ОУН. Тут же його заарештували за політичну діяльність. В експозиції представлені фотографії, літературні твори, кілька аркушів із особистої справи ідеолога українського націоналізму.

Будівля Міського арсеналу Львова є однією зі збережених частин міських фортифікаційних укріплень XVI століття. Перша невелика зброярня існувала цьому місці ще на початку XV століття, але після пожежі 1571 року її знесли та збудували у 1574–1575 роках нове двоповерхове приміщення для виготовлення та зберігання зброї. Архітекторами ймовірно були відомі львівські будівничі Павло Щасливий та Себастян Мочиґемба. Східним боком Арсенал прилягав до Високого оборонного муру між Токарівською і Шевською вежами. Перед будівлею стояла бастея. При арсеналі були відкриті майстерні для відливу гармат та дзвонів, лагодження зброї. Поряд містився склад боєприпасів. За австрійської влади у XVIII столітті будівля використовувалася як неофіційна в'язниця. Зокрема, в ній утримували гайдамаків – учасників Коліївщини, про що нагадує меморіальна дошка.

У 1981 році в приміщеннях Міського арсеналу відкрився музей "Арсенал", який представляє одну з найкращих у країні колекцій зброї з 30 країн світу. В експозиції: давньоруські та козацькі булави, витончені арабські шаблі, кинджали народів Кавказу та арабського Сходу, важкі європейські дворучні мечі, обладунки польських "крилатих гусар", рушниці і пістолети з різними типами замків, гармати з гербами та багато іншого. Чимало пам’яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром. І це лише невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4,5 тисяч одиниць. При музеї працює антикварний салон. Відвідувачам із порушеннями зору пропонується аудіодискрипція.

Музей альманаху "Русалка Дністрова" – філія Львівської галереї мистецтв. Розміщується в пам'ятці архітектури XVIII ст. - дзвіниці Святодухівської церкви. В 1939 році сама церква була знищена німецькою бомбою, залишилася лише вежа-дзвіниця з барочним завершенням, на якій знаходиться унікальний годинник, пожертвований у XVII столітті гетьманом Іваном Виговським Манявському скиту та пізніше перевезений та встановлений на Святодухівській дзвіниці. Експонати музею висвітлюють громадську, дослідницьку, літературну та видавничу діяльність засновників гуртка "Руська трійця" М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, які з 1873 року видавали західноукраїнський літературний альманах "Русалка Дністрова" народною українською мовою.

Жовківський замок - видатна архітектурна пам'ятка епохи відродження, головний елемент фортифікаційної системи "ідеального міста" Жовкви. Будівництво розпочав засновник міста С. Жолкевський у 1594 р., автором першого проєкту був П. Щасливий. Замок чотирикутний, по кутах розташовані вежі, з'єднані критими галереями з двоповерховими корпусами. В'їзд із серліанським порталом укріплений чотириповерховою вежею. У внутрішньому дворі знаходиться палац та службові приміщення. В 1606 р. був розбитий сад "Звіринець", в якому розводили зубрів, оленів та сарн для полювання. В кінці XVII ст. Жовківський замок був літньою резиденцією польського короля Яна ІІІ Собеського, став одним із найбагатших королівських палаців Європи (в 1676 р. тут проходили урочистості на честь перемоги Собеського над турками під Віднем). В палаці зупинялися гетьман І. Мазепа та цар Петро I. Пізніше замок перейшов у власність міста. До останнього часу тут розміщувалися різні муніципальні установи, школа та навіть житлові квартири. Наразі створено Державний історико-архітектурний заповідник, відкрито туристичний інформаційний центр та невеликий музей з експозицією, присвяченою історії міста. Центральний фасад відреставровано, всередині продовжуються реставраційні роботи.

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької розташований у колишньому будинку співачки, який вона купила в 1903 році, перебуваючи в зеніті своєї творчої кар'єри. Музей було відкрито з ініціативи її племінниці О. Бандровської у 1989 році після завершення реставрації будинку. У відтворених інтер'єрах кімнат зібрано особисті речі співачки, концертні сукні, фотографії та документи. Експозиція розповідає про дитинство Крушельницької, історію її артистичної діяльності у Львові, Відні, Парижі, Варшаві, Мілані та на інших оперних майданчиках світу. В музичному салоні музею регулярно відбуваються концерти.