Пам'ятки Одеського району

Оригінальна новобудова Арабського культурного центру в Одесі має всі шанси згодом стати пам'яткою архітектури. Великий будинок у мавританському стилі збудовано в 2001 році коштом арабського бізнесмена К. Аднана. Мечеть сильно вирізняється в міській забудові та є справжньою східною перлиною Одеси. При вході до молельного залу чоловіки та жінки мають зняти взуття, а жінкам видаються довгі халати з капюшонами. В залі для молитов ажурна в'язь на перилах сходів та архітектурних елементах роблять внутрішнє оздоблення мечеті витонченим та повітряним. Крім кількох невеликих поличок для книг з обох боків зали, більше ніяких меблів немає. Вся підлога застелена м'яким килимом, малюнок якого ніби ділить килим на рівні квадрати, які служать умовним розмежуванням сидячих місць для тих, хто молиться. Під стелею головна прикраса – велика кришталева люстра, що сяє сотнями вогників. Арабський культурний центр в Одесі відкритий для екскурсій, які знайомлять відвідувачів з арабською культурою. Діє школа арабської мови, бібліотека.

Одеський будинок-музей імні Миколи Реріха відкрито в 2000 році. В п'яти залах представлені твори Миколи Реріха та Святослава Реріха (репродукції); учня Миколи Реріха – Бориса Смирнова-Русецького; А. Фонвізіна; В. Яснопільської; картини І. Рудзіте, В. Лаврінова та одеських художників. У центрі зали Вчителів знаходиться рельєфна карта-макет із позначенням маршруту Центрально-Азіатської експедиції Реріхів, яка тривала 5 років (1923-28 рр.). В кімнаті родини Реріхів експонуються портрети всіх членів сім'ї кисті Святослава Реріха, а також полотна, присвячені двом великим релігіям та їхнім подвижникам: Православному Християнству та Буддійському Сходу. В кімнаті родини Реріхів представлена ​​літературна спадщина всіх членів сім'ї та художні альбоми їхніх робіт.

Меморіал героїчної оборони Одеси відкрито в 1975 році на місці 411 берегової батареї, яка захищала місто в 1941 році під час наступу румунських військ.

Меморіальний музей Костянтина Паустовського розташований у будинку на тихій приморській вулиці Одеси, прямо над Ланжероном. У дворницькій сусідній будівлі, що незбереглася, письменник жив з 1920 по 1922 рік, під час одеського періоду своєї творчості. Музей відкрито в 1998 році з ініціативи громадської організації "Товариство Світ Паустовського". Основна експозиція присвячена написаній в Одесі книзі Паустовського "Час великих очікувань". Вона налічує понад 1000 експонатів, серед яких рукописи, фотографії, предмети домашнього побуту (початок ХХ ст.) та особисті речі автора. Зокрема, представлений макет описаної Пасутівським двірницької та макет теплохода "Костянтин Паустовський". Кожен охочий може спробувати простукати "SOS" азбукою Морзе за допомогою знаменитого телеграфного ключа, а також доторкнутися до рукомийника, яким користувався Костянтин Георгійович під час риболовлі в селі Санжейка.

Музей "Таємниці підземної Одеси" розповідає про знамениті одеські катакомби, на яких стоїть все місто. Їхня загальна довжина оцінюється приблизно в 2,5 тисячі кілометрів. Здебільшого одеські катакомби є підземними каменоломнями, в яких видобувся будівельний камінь ракушняк, що використовувався для будівництва більшості будівель міста. Також у систему катакомб входять порожнини природного походження – карстові та дилатансійні печери. В різні часи катакомби виконували роль перевалочних баз контрабандистів, "малин" для банд, місця збору підпільників, укриття для партизанських і диверсійних загонів, бомбосховищ. Музей в підземеллях на Молдаванці створено в 2013 році військово-історичним клубом "Військова доблесть". Входячи до катакомб, відвідувачі занурюються в минуле міста. Тут можна побачити протиатомний бункер, пройти через заводнену частину, відвідати дикі катакомби, побувати на партизанській стоянці та бандитській малині тощо.

Інститут виноградарства та виноробства імені Василя Таїрова створений у 1905 році як дослідне господарство "Виноробна станція російських виноградарів та виноробів". Ініціатором його створення був редактор журналу "Вісник виноробства", ентузіаста культури винограду Василь Таїров. На першому етапі було обладнано невеликий підвал, зібрано бібліотеку. В період із 1910 по 1912 рік на березі Сухого лиману було закінчено спорудження комплексу приміщень станції. Для розробки питань виноградарства було закладено дослідний виноградник (3 га) та побудовано майстерню щеплення саджанців. У 1931 році станцію було реорганізовано в Український науково-дослідний інститут виноградарства та виноробства. До його 100-річчя відкрито музей винограду та вина, який розповідає про основні напрямки розвитку вітчизняної виноробної школи. В експозиції представлені особисті речі Василя Таїрова, прижиттєві видання наукових праць, старовинне лабораторне обладнання, подарунки інституту. Проводяться екскурсії з дегустаціями.

Музей військової слави та Афганської війни відкрився в приміщенні Одеського обласного союзу ветеранів Афганістану в 2014 році, до 25-річчя виведення рядянських військ з Афганістану. Музейна експозиція налічує 450 експонатів. Це афганські газети, розмовники, афганські гроші, фотографії, а також зразки зброї та військового спорядження: протитанкові та протипіхотні міни, бронежилет, каска, протигази тощо.

Музей історії євреїв Одеси "Мігдаль-Шорашим" відкрито з ініціативи одеського єврейського общинного центру "Мігдаль". Його експозиція розміщена в маленькій квартирі та відображає історію єврейської громади, яка нерозривно пов'язана з культурою Одеси. В постійній експозиції близько тисячі предметів: документи, фотографії, книги, газети, листівки, релігійні та побутові предмети, музичні інструменти, твори мистецтва тощо.

Одеський музей західного та східного мистецтва - один із найкращих в країні музеїв даного профілю. Займає колишній палац поміщика А. Абази, збудований у 1856-58 роках за проєктом архітектора Л. Оттона. Будинок виконаний у стилі еклектики: риси барокового характеру співіснують з елементами стилів ампір та рококо. "Розпашні" парадні сходи у вестибюлі, висічені з карарського мармуру, зведені без несучих балок-косоур разом з майданчиками утворюють ефектну висячу споруду. Інтер'єри палацу Абази відрізняються багатим  ліпниною декором, різьбленням, фурнітурою з бронзи. Музей західного та східного мистецтва заснований в Одесі в 1923 році на базі приватних колекцій, зібраних місцевим комітетом охорони пам'яток мистецтва та старовини. В експозиції представлені полотна голландських майстрів, порцеляна найкращих європейських заводів XVIII-XX ст., скульптури та кераміка Ірану, Тибету, Китаю, Індії, Японії. Перлини колекції: "Св. Лука" та "Св. Матвій" великого голландця Ф. Хальса, "Мадонна на троні" флорентійського живописця ХVI ст. Ф. Граначчі, "Амур, що загрожує" Е. Фальконе, а також унікальні гравюри на дереві знаменитого японського майстра Кацусікі Хокусая із серії "Книга про птахів".

Музей звуку в Одесі – ексклюзивне зібрання історичних раритетів звукової техніки, виставка аудіоапаратури, експозиція всіх поколінь носіїв звуку, клуб живої музики та музикантів, студія професійного звукозапису, школа звукорежисерів та DJ. Колекцію зібрав одеський звукорежисер Василь Пінчук, голова Одеської обласної організації Всеукраїнської спілки звукорежисерів. В експозиції представлені грамофони та патефони, радіоли та магнітофони, вінілові пластинки, плівкові бабіни, аудіокасети, CD-диски, афіші, плакати, етикетки для платівок - з логотипами численних фірм та фабрик грамзапису, що змінювали одне одного протягом цілого століття.

Одеський коньячний завод – найстаріше підприємство галузі в Україні. Заснований в 1863 році Південноросійським товариством "Чорноморське виноробство". Пізніше завод купила родина відомих промисловців Шустових.

На Всесвітній виставці в Парижі в 1900 році коньяк Шустових отримав перше місце, тим самим завоювавши право іменуватися "коньяком". Наразі ПрАТ "Одеський коньячний завод" виробляє коньяки 16 сортів, починаючи від ординарного "Десна" і закінчуючи колекційними - "Ювілейний", "Одеса", "Київ", "Золотий Дюк". В 2013 році відкрився Музей коньячної справи М. Шустова, який відтворює атмосферу старовинних коньячних підвалів. Музей включає кілька залів-"кессонів": три експозиційні та дегустаційні зали, кінотеатр, зал змінних експозицій.

Зокрема, представлено копію мідного шарантського аламбіку для спиртокуріння кінця ХІХ ст. французької фірми Prulho, повнорозмірна модель дореволюційної конки, а також пляшка шустівського коньяку 1900 року, який завоював Гран-прі на Всесвітній виставці в Парижі.

Екскурсія в музей включає частину виробництва (купажний цех і цех витримки спиртів), відвідування старовинних підвалів, а також дегустацію кращих коньяків "Шустов".

Фіксований час екскурсій: 10.00, 12.00, 14.00, 16.00 та 18.00

Музей морської слави відкрито в приміщенні Одеського мореплавного училища ім. О. Маринеско. Організаторами та засновниками музею виступили члени Асоціації підводників, які спільно з училищем підготували експозицію. Виставка присвячена розвитку морського флоту з часу заснування училища дотепер. Основна експозиція розповідає про одеського підводника Олександра Маринеско, який здійснив у роки Другої Світової війни легендарну "Атаку століття". В 1945 році підводний човен С-13 під командуванням Маринеско потопив німецький корабель "Вільгельм Густлофф", на борту якого перебували понад 3 тисячі солдатів і офіцерів. В результаті було завдано суттєвої шкоди флоту нацистської Німеччини. Вхід до музею вільний.

Музей Одеського порту ім. Ф. де Волана засновано в 1990 році з ініціативи працівника порту та колекціонера М. Гліб-Кошанського, відкрито до 200-річчя Одеси. Музей розміщується у старовинній будівлі баржани – нічліжного будинку для вантажників порту. В основі експозиції – унікальна колекція документів, присвячених історії будівництва та розвитку Одеського морського порту, заснованого в 1796 році за планами голландського інженера Ф. де Волана. Зокрема, представлені плани де Волана щодо облаштування міста та гавані. Також тут розміщується експозиція музею морського флоту, що раніше знаходиться у будівлі Одеського морвокзалу. Гордістю музею є кілька сотень моделей кораблів. Проводяться екскурсії з відвідуванням музею та порту.

Літературно-меморіальний музей Олександра Пушкіна відкрито в будівлі колишнього готелю "Hotel du Nord", в якому поет прожив місяць під час візиту до Одеси в 1823 році. В Одесі ним створено поему "Цигани", закінчено поему "Бахчисарайський фонтан", написано тридцять ліричних віршів та два з половиною розділи роману "Євгеній Онєгін". В експозиції представлені гравюри пушкінської Одеси, портрети сучасників поета, його малюнки, рідкісні прижиттєві видання.

Одеський муніципальний музей особистих колекцій створено на основі особистих зібрань творів мистецтва знаменитого радянського альпініста О. Блещунова. В його комунальній квартирі проходили збори одеської інтелігенції, представники якої допомагали йому збирати колекцію живопису та антикваріату. В 1989 році колекціонер подарував свої колекції місту і до смерті в 1991 році залишався завідувачем музеєм. В експозиції представлені виставки "Російська старовина", "Буддистський схід", "Західна Європа", "Мусульманський схід", "Одеситка" та ін.