Пам'ятки Вінницької області

Літературний музей у Немирові присвячений письменникам, чий життєвий шлях був так чи інакше пов'язаний із містом. Так, у 1821 році тут в родині офіцера народився поет Микола Некрасов. Також тут жила та працювала відома українська письменниця Марко Вовчок. Їхній творчості присвячена основна експозиція музею. Музей "Літературна Немирівщина" розташований на північно-східній околиці Немирова.

Музей Миколи Леонтовича відкрито у селі Марківка, де жив батько композитора, автора всесвітньо відомого "Щедрика". Саме в будинку батька Миколу Леонтовича було застрелено чекістом в 1921 році. В Марківці він тоді ж і був похований. А в 1977 році, до століття від дня народження композитора, було відкрито музей і встановлено бронзове погруддя (худ. Я. Ульгурський). В музеї представлені фотографії родини Леонтовичів, оригінальні рукописи партитур, титульних обкладинок Першої та Другої збірки пісень із Поділля, піаніно, книги, ноти та меблі. На могилі Леонтовича встановлений гранітний обеліск. Планується встановлення пам'ятника "Щедрику". 22 серпня 2016 року відбулося відкриття оновленного музею Миколи Леонтовича як філії Вінницького обласного краєзнавчого музею.

Військово-історичний музей Повітряних сил Збройних сил України у Вінниці створено у 2001 році як музей ВПС України. В 2005 році він поповнився експозицією, що присвячена військам ППО, які тоді структурно увійшли до складу ЗСУ. Музей розташований на території колишнього Головного штабу командування ВПС України у Вінниці. В радянські часи це був штаб 24-ї Повітряної армії, а до того - штаб 43-ї Повітряної армії Далекої авіації, яка була сформована у 1949 році на базі 2-ї ВА ДА. В музеї зібрано безліч зразків авіаційної, зенітно-ракетної, радіолокаційної техніки різних часів. Експозиція налічує 16 літаків різних класів, починаючи від навчального літака Як-11 та закінчуючи винищувачем четвертого покоління Су-27, а також 4 гелікоптери. Особливий інтерес становлять пускові установки зенітно-ракетних комплексів С-300В1, С-300ПС, С-200В "Вега", С-125М1 "Нева", "С-75М2 "Волхов", Бук-1М". Для відвідування музею іноземцями необхідно отримати дозвіл у Міністерстві оборони України.

Музей Української марки ім. Якова Балабана відкрито в 2016 році в будівлі Вінницької обласної дитячої бібліотеки. Експозиція створена на основі колекції марок мецената Олександра Балабана, сина сотника УНР Якова Балабана, який емігрував до США. Представлені унікальні зразки української поштової історії, марки різних історичних періодів – революційних 20-х, передвоєнних 40-х, листи зі штемпелями 1918 р., марки ЗУНР за три крони, сучасні блоки тощо. Також експозиція має мініатюри з лімітованих колекцій, які сьогодні існують лише у кількох примірниках у світі.

Музей хліба в Білопіллі створено в 1986 році на основі старовинного вітряка, який побудував у 1910 році місцевий майстер Ф. Білошкап, використавши деталі вітряка XVIII ст. На першому та другому ярусах млина розміщено експозицію, яка знайомить відвідувачів з історією хліба з найдавніших часів до наших днів. У господарській споруді представлені знаряддя праці хліборобів XIX – поч. ХХ ст. Музейна хата відтворює сільський побут XVIII-XIX ст., традиційними елементами інтер'єру якої є піч, червоний кут, жердина для одягу, стіл, лави, ліжко, колиска для дитини. На відкритому майданчику демонструється землеробська техніка, тяглові знаряддя обробітку ґрунту. У дворі знаходиться пасіка та криниця.

Залишки залізобетонних споруд ставки Гітлера "Вервольф" (Wehrwolf - перевертень, озброєний вовк) часів Другої світової війни. Секретний комплекс штабу верховного головнокомандувача збройних сил Німеччини споруджено в 1941-42 гг. у лісовому гаю біля селища Стрижавка під Вінницею. Комплекс налічував близько 20 дерев'яних будиночків та 3 наземні залізобетонні бункери. В центральній зоні були розташовані головні будівлі: приміщення Гестапо, вузол зв'язку, їдальня для вищого керівництва та офіцерів, чайний будиночок, 12 житлових будинків для генералів та вищих офіцерів штабу, а також будиночок Гітлера, який відвідував ставку "Вервольф" у 1942 та 1943 роках. На будівництві комплексу загинули тисячі військовополонених із різних країн (біля траси у Стрижавці встановлено пам'ятник). Навесні 1944 року бункери були підірвані відступаючими гітлерівськими військами. Збереглися вражаючі уламки залізобетону багатометрової товщини, розкидані вибухами лісом, а також басейн (пожежний резервуар). За непідтвердженими даними, могли зберегтися підземні приміщення (за легендою до 7 рівнів). У 2011 році на території "Вервольфа" було відкрито історико-меморіальний комплекс пам'яті жертв фашизму, співробітники якого проводять екскурсії (є аудіогіди). Поруч, на території пансіонату "Ластівка", працює виставка військової техніки та зброї часів Другої світової війни.

Краєзнавчий музей у Мурованих Курилівцях відкрито у 1992 році у будинку культури з ініціативи родини відомого українського художника Ф. Коновалюка, уродженця села Ягідне неподалік Мурованих Курилівців. У подарунок музею родина передала колекцію полотен Коновалюка: портретний живопис, краєвиди, ілюстрації до творів українських письменників. У 2010 році з нагоди 120-річчя від дня народження художника відкрито його музейну кімнату.

Національний музей-садиба Миколи Пирогова розташований у мальовничому парку на березі озера на південно-західній околиці Вінниці. Видатний хірург придбав садибу "Вишня" в 1859 році, в ній він жив і працював до самої смерті в 1881 році. Музей та меморіальний кабінет батька військово-польової хірургії відкрито у півтораповерховому садибному будинку. Поруч знаходиться музей-аптека з інтер'єрами приймальної та операційної. За 1,5 км від садиби, в колишньому селі Шереметка розташована Миколаївська церква-мавзолей, де зберігається забальзамоване тіло Пирогова.

Палац графа К. Ксідо, який служив ад'ютантом генерала Стесселя, збудований у 1913-15 рр. за проектом архітектора І. Фоміна на основі литовського оборонного замку XVI ст. З литовських часів збереглася восьмигранна фортечна вежа (1534 р.), що служила мінаретом мечеті за часів турецького панування, а також фрагменти фортифікаційних споруд, що надають палацу середньовічного вигляду з боку річки, від кам'яного мосту через Південний Буг (1915 р., архітектор І. Фомін). Яскравий контраст їм створює парадний фасад, виконаний у ренесансному стилі та оформлений колонадою. В приміщенні палацу до останнього часу працював готель, нині будівля в аварійному стані. У Турецькій вежі в 1976 року краєзнавцем-ентузіастом відкрито історичний музей на громадських засадах.

Дохристиянський печерний храм у Буші відкрито професором В. Антоновичем в 1883 році. Він виявив тут унікальний наскельний рельєф, що зображує Мирове дерево, півня, оленя, і людину, що стала навколішки. Над цими фігурами вирізаний таємничий прямокутник, який раніше містив напис "Азм есмъ Міробог жрець Ольгов" (зараз напис не видно). Різні дослідники датують Бушанський рельєф різними історичними періодами - від ІІ до ХІІ ст., а деякі відносять і до XVI ст. Можливо, печера використовувалася як християнський храм. Середньовічні написи свідчать, що у печері жили католицькі ченці. В 1824 році місцевий шляхтич Р. Овсяний знайшов і досліджував печеру, зробивши напис: "У пам'ять 1524 р. 3 червня. Р. О." (цього дня Буша була зруйнована татарами). Наразі скельний храм входить до складу Державного історико-культурного заповідника "Буша". Для відвідування необхідно звернутися до адміністрації заповідника.

Тиврівський краєзнавчий музей розташований на другому поверсі сільради. Створений в 1978 р. місцевим вчителем малювання Л. Панкошею. Колекція налічує 3 тис. предметів. Зокрема, представлена ​​трипільська кераміка, нумізматична колекція, колекція ікон, зброї XVII-ХХ ст., предметів побуту та документів ХІХ-ХХ ст. Етнографічна колекція представляє вишивку, ткацтво, гончарство, різьблення по дереву, знаряддя праці. Великий інтерес представляє колекція зразків рекламної продукції промислових підприємств Тиврівщини ХІХ-ХХ ст., які належали Ярошинським, Гейденам.

Тульчинський краєзнавчий музей організовано в 1927 році з ініціативи етнографа І. Зборовського. Експозиція розміщена в колишній будівлі Офіцерського зібрання, в якій у ХІХ столітті проходили зустрічі Південного товариства декабристів. 14 відділів представляють історію міста з найдавніших часів до кінця XX ст. У тому числі є відділи, присвячені родині Потоцьких, полководцю О. Суворову, композитору Миколі Леонтовичу.

Шаргородський музей образотворчого мистецтва репрезентує роботи українських художників 60-80-х років. XX ст.: Одайника, Дерегусова, Лемешка, Лозового, Щебрякова та ін. Найбільшу цінність становить гобелен "Шаргород - земля Подільська", створений за ескізами члена Національної спілки художників України Ю. Кизимова.

В Ямпільському музеї образотворчого мистецтва представлено зібрання творів сучасних українських художників, колекція жіночого та чоловічого одягу, нумізматична колекція В. Леви. В музейній експозиції представлені вироби традиційних ремесел Ямпільщини: вишивки, писанки, плетіння із сіл Клембівка, Дзигівка, Цекинівка, Писарівка, Боржки та ін.