Пам'ятки Волинської області

Будинок старої аптеки збудований у Луцьку родиною Злоцьких на рубежі XVIII-ХІХ ст. Для приготування ліків, мазей, настоянок та сиропів аптечна лабораторія використовувала понад 200 видів лікарських рослин. У 1920 році тут засновано видобуток з артезіанської свердловини та продаж мінеральної води. В 1882 році тут часто купувала лікарські препарати Леся Українка.

Волинський краєзнавчий музей - найбільший і найстаріший з нині діючих музеїв Волині. Заснований у 1929 році. В нинішній будівлі у центрі Луцька розміщується з 1985 року. В фондах зберігається понад 140 тисяч експонатів, що репрезентують природу, історію, етнографію, мистецтво волинського краю. Музей має багату колекцію природничих матеріалів, колекції геологічних мінералів, рослин, тварин. Колекції музею представлені в експозиції, що складається з розділів природи, давньої та новітньої історії, тематичних виставок. Експозицію музею розміщено на площі понад 2 тис. кв. м у 23 стаціонарних та 9 виставкових залах. Побудована за тематичним (відділ природи) та тематично-хронологічними принципами (відділ історії). Філіями та відділами Волинського краєзнавчого музею є Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки, Художній музей у Луцькому замку, Музей волинської ікони, Музей історії Луцького братства, меморіальний музей В. Липинського. Створюється Музей етнографії та народних промислів Волині.

Володимир-Волинський історичний музей розміщений у будівлі 1912 року побудови, що у старовинному сквері монастиря капуцинів. Фонди музею налічують 15 тисяч одиниць. Серед них – унікальна колекція монет VI-XIX ст., колекція старовинних книг, витвори мистецтва волинських майстрів різних епох.

Горохівський історичний музей засновано в 1967 році як музей революційної, бойової та трудової слави. Організатором та першим директором був краєзнавець О. Максименко. Експозиція розгорнута у двоповерховому будинку та має такі основні розділи: "Формування української державності", "Горохівщина у Другій світовій війні", етнографічний. У музеї відкрито низку виставок, серед них: "Реабілітовані історією", фотовиставка до річниці Незалежності України "Рідний мій Горохів".

Комунальний заклад "Ківерцівський краєзнавчий музей" заснований у 2009 році. В експозиції представлено понад 900 експонатів, що розповідають про історію краю від найдавніших часів до сучасності. Проводяться художні виставки, екскурсії, майстеркласи з народної творчості.

Ковельський історичний музей розташований у центральному міському парку, який носить ім'я Лесі Українки. Експозиція розповідає про історію Ковельщини з найдавніших часів до наших днів: зброю та прикраси XI-XIV століть, предмети козацької доби, діюче ковальське хутро та ковадло кінця XIX століття, ковальський механізм початку ХХ століття. Представлені традиційні народні костюми мешканців краю ХІХ-ХХ століть. Поруч у парку встановлено пам'ятник Лесі Українці.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки (Лариси Косач) відкрито на території садиби родини Косачів під Ковелем. Тут майбутня поетеса провела дитячі та юнацькі роки, з 1882 по 1897 рр. Її талант сформувався під впливом легенд волинського краю, які переказувала їй мати – письменниця Олена Пчілка (Ольга Косач). Тут Леся Українка розпочала свій творчий шлях, написавши близько 80 творів: "Конвалія", "Сафо", "Русалка", "Співак", "В'язень" та ін. Зберігся "Білий дім" із солярієм на даху веранди, побудований спеціально для Лесі батьком - Петром Косачом, а також "Сірий дім" самого батька. У будинках відтворено автентичну обстановку, виставлено особисті речі Косачів. На місці великого садибного будинку наразі знаходиться літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Луцький замок князя Любарта – одна з найпотужніших фортець Волині, візитна картка Луцька. Верхній замок існував на вершині пагорба ще за часів Рюриковичів. У нинішньому вигляді типового європейського середньовічного феодального замку збудований  1340-85 рр. литовсько-російським князем Любартом. Став резиденцією волинських князів, а на деякий час – і столицею Галицько-Волинського держави. Укріплений у 1430-1542 pоках за правління князя Свидригайла. Комплекс Луцького замку включає В'їзну, Стирову та Владичу вежі, оточені стінами. Всередині знаходяться шляхетський та єпископський житлові будинки. Збереглися фундаменти та підземелля собору Іоанна Богослова XII ст., в якому було поховано князя Любарта та багатьох інших волинських правителів. На території Луцького замку відкрито кілька музеїв: живопису, дзвонів, будівельної кераміки, друкарства, зброї. Замок постійно реставрується, на території проводяться археологічні дослідження.

Центр традиційної культури "Медова Хата" відкрито у Луцьку з ініціативи волинського братства бджолярів "Ройовий стан". Центр розповідає про давню культуру бджільництва, виготовлення та вживання меду та медової косметики. Два зали на 50 місць. Проходять екскурсії із дегустаціями. Пропонується продукція бджільництва: мед різних сортів, медові напої (медовуха, питний мед), косметичні засоби, продукція апітерапії.

Меморіальний музей В'ячеслава Липинського в Затурцях відкрито в 2011 році у відреставрованому садибному будинку родового маєтку родини шляхтичів Липинських. Будинок збудований у 1871 році, навколо нього був розбитий парк. У 1882 році тут народився В'ячеслав Липинський, видатний український історик та громадський діяч. Тут пройшли його дитячі та юнацькі роки. Унікальну колекцію особистих речей та документів В. Липинського та його родини вдалося зібрати завдяки його родичам, які живуть за кордоном. Представлені перші видання творів історика, різні документи (атестат зрілості, послужний список, грамота гетьмана Павла Скоропадського), портрети членів родини. Відтворено фрагменти інтер'єрів будинку: "Кабінет С. Липинського", "Гостинна", "Кабінет В. Липинського".

Будинок ХІХ століття в центрі Луцька, поряд із замком Любарта, в якому в 1890-1891 роках жила літературна родина Косачів. Це був останній період перебування у місті Лесі Українки, яка на той час була вже тяжко хвора. Службова квартира П. Косача (батька Лесі) розташовувалась на другому поверсі. В 2007 році тут відкрито музей "Лесіна вітальня". Тут розташований офіс Історико-культурного заповідника "Старе місто". Потрапити до музею можна за попереднім погодженням із адміністрацією.

Мальовниче урочище Нечимне з озером серед заповідного лісу описане Лесею Українкою в поемі "Лісова пісня". Тут була лісова садиба, в якій юна Леся проводила літні місяці в гостях у дядька Лева - прототипу одного з персонажів знаменитої драми-феєрії. Саме від нього майбутня поетеса почула безліч казкових історій про мавок, русалок, лісовиків та інших персонажів народного фольклору. Нині на території знаходиться невеликий музейний будиночок, колодязь дядька Лева, галерея дерев'яних скульптур. Саме озеро майже повністю заросло, очисні роботи не проводяться.

Музей репрезентує регіональну школу волинського іконопису. Створення колекції пов'язане з ім'ям мистецтвознавця Павла Жолтовського, який очолював наукові експедиції Волинського краєзнавчого музею 1980-х років з вивчення та збирання історичного та культурного матеріалу в храмах Волині. В експозиції представлено понад 1,5 тисячі творів сакрального мистецтва, серед яких близько 600 ікон волинської художньої школи XVI-XVIII століть, твори металопластики, декоративного різьблення та скульптури. Один із найцінніших експонатів – візантійська ікона Холмської Божої Матері (XI-XII ст.). За легендою написана в Єрусалимі апостолом-євангелістом Лукою. Була родовою святинею князя Данила Галицького.

Музей Ігоря Стравинського в Устилузі відкрито в будинку, який композитор побудував за власним проєктом в 1907 році. Устилуг став батьківщиною трьох поколінь творчої родини Стравинських. Композитор Ігор Стравинський жив в Устилузі з 1892 по 1914 рік, тут одружився зі своєю кузиною Є. Носенко, це місто він називав "райським куточком для творчості". Саме тут він створив балети "Жар птах" (1910 р.), "Петрушка" (1912 р.), "Весна священна" (1913 р.), у яких відбито музичний фольклор Волині. Більшість приміщень будинку Стравінського, побудованого за його власним проєктом, зараз займає дитяча музична школа з концертним залом. На першому поверсі у лівому крилі розміщується музей. У чотирьох залах представлені матеріали, що розповідають про життя та творчий шлях геніального композитора, його перебування в Устилузі, останньому приїзді до Радянського Союзу. Зокрема можна побачити рояль, на якому грав Стравінський.