Пам'ятки Закарпатської області

Виноградівський історичний музей розташований в історичному центрі міста, знаходиться у тимчасовому приміщенні (до останнього часу розміщувався у Францисканському монастирі, який зараз повернуто до католицької церкви). Фонди налічують близько 10 тисяч експонатів. Цікава бронзова колекція ІІ тис. до н.е. Представлено великий матеріал про повстання угочанських селян під керівництвом Д. Дожа (початок ХVІ ст.) та про визвольну війну угорського народу проти Габсбургів. В одній із зал розміщена етнографічна колекція із зразками народного ткацтва та вишивки.

Дегустаційна винна зала "Шардоне" відкрита  в 2007 році в старому центрі Ужгорода приватним виноробом із села Концово Олександром Ковачем. На вході встановлено винний прес ХІХ ст. Дегустаційна зала розрахована на прийом 60 відвідувачів одночасно. На початку відвідувачам демонструють фільм про закарпатське виноробство "Божественний подарунок Бахуса". На дегустації представлено найкращу продукцію найвідоміших винзаводів Закарпаття: ”Скілур”, ”Котнар”, ”Бобовищанський”, ”Леанка”, ”Закарпатський сад”. Відвідувачі можуть продегустувати такі знамениті закарпатські вина, як ”Троянда Закарпаття” 1986 року, ”Кагор”, ”Середнянське”, ”Шардоне”, ”Спокусниця”, ”Старовинний замок”, а також коньяк ”Закарпатський”. На закуску пропонують сири Селиської приватної сироварні.

Закарпатський музей народної архітектури та побуту – це стилізоване етнічне село в центрі міста, де зібрано зразки дерев'яної архітектури, типові для представників різних народів Закарпаття: долинян, лемків, бойків, гуцулів, угорців, румунів. Перлиною експозиції Ужгородського скансену вважають лемківську дерев'яну Свято-Михайлівську церкву (1777 р.), привезену із села Шелестове Хустського району. В інтер'єрах можна побачити різьблений іконостас та ікони XVIII ст. Також на особливу увагу заслуговує гуцульська садиба-гражда із села Стебного на Рахівщині, що поєднує житлові, господарські та оборонні функції. Цікава конструкція водяного млина ХІХ ст. із села Колочава на Міжгірщині, в якій передбачено приміщення для млинового механізму та кімната мулу. Угорську народну архітектуру представлено будинком заможного селянина ХІХ ст. із села Вишково Хустського району.

Мукачівський замок "Паланок" - видатна історико-архітектурна пам'ятка, родове гніздо трансільванських князів Ракоці. Замок зводився на високій вулканічній горі (65 м) у кілька етапів. У ХІ ст. за наказом короля Ласло I на місці давньоруських дерев'яних укріплень була побудована кам'яна вежа-донжон, у 1321 р. за волею короля Карла Роберта італійські майстри розширили твердиню, в 1394 р. перебудовою зайнявся вигнаний з Поділля князь Федір Коріатович (Корятович), а нинішнього вигляду фортеця набула в XVII ст. за Дьєрді I Ракоці. Замок контролював торгові шляхи через Верецький перевал, що сполучав Середньо-Дунайську долину зі Східною Європою. Зовнішні лінії оборони включали рів, вал та частокіл (паланок), який дав назву всьому замку. До Нижнього замку вів міст через сухий рів, у Середньому замку була передбачена площа для урочистостей, у Верхньому замку розміщувалися князівські палати та облоговий колодязь (86 м). Фортеця витримала безліч облог. Найвідомішу оборону в 1685-88 р.р. очолювала Ілона Зріні, вдова Ференца Ракоці. Протягом трьох років вона відбивала атаки австрійців, які змогли примусити гарнізон до капітуляції лише хитрістю. Довгий час замок був оплотом угорської національно-визвольної боротьби під керівництвом її сина Ференца II Ракоці. Їм обом встановлено пам'ятники. За австрійців тут розміщувалася в'язниця для політв'язнів, а за радянської влади - різні установи. З 1993 р. приміщення Мукачівського замку займає історичний музей та картинна галерея. Відпочити та перекусити можна у затишній кав'ярні. У замкових підвалах відкрито дегустаційну залу вин торгової марки "Чизай".

Музей закарпатського художника А. Коцки відкрито в ужгородському будинку, в якому він жив з 1945 року. Експозицію побудовано на матеріалах, зібраних сестрою художника Анною. В його майстерні представлені деякі роботи Коцки – портрети та пейзажі післявоєнного періоду. З іншими роботами майстра можна ознайомитись у меморіальній частині музею, де збережено житлову обстановку будинку. В саду навколо будинку ростуть плодові дерева та чагарники, а також рідкісні декоративні види європейської та місцевої флори.

Будинок-музей народного художника України Ф. Манайла присвячений життю та творчості одного із основоположників Закарпатської школи живопису. Музей відкрито в 1981 році в будинку, в якому Манайло жив в середині XX століття в Ужгороді. Тут він викладав декоративне мистецтво в Ужгородській школі ремесла та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, працював головним художником Закарпатського обласного будинку народної творчості. Музейна експозиція налічує понад 2 тисячі експонатів, серед яких особисті речі художника, документи з його особистого архіву, а також художні твори, що знайомлять із творчістю Ф. Манайла: живопис, графіка, декорації та ін. Збережено інтер'єр майстерні та вітальні художника.

Укріплена резиденція трансільванського князя Г. Бетлена (Бетлені) збудована в 1629 р. на місці монастиря ордену домініканців, що існував тут у 1327-1556 рр. "Графський двір" є чимось середнім між палацом і замком. Присадкуватий одноповерховий будинок з мезоніном виконаний у стилі бароко. До комплексу входять господарські приміщення: каретна, стайня, зерносховище. Нинішній вигляд будинок отримав після реконструкції 1857 року, яку провів граф Шенборн, який отримав маєток у подарунок від австрійського імператора. Найстаріша частина будівлі - підвали з готичним портиком, що залишилися з часів монастиря. Наразі приміщення займає Історико-етнографічний музей "Берегівщина", в якому представлені предмети римського періоду, реліквії часів Ф. Ракоці, експонати часів Першої світової війни, етнографічна колекція. У підвалах планується створення музею виноградарства та виноробства.

"Музей винороба Чиза" та дегустаційна зала "Чизай" у Берегові розташовані на території виробничого комплексу виноробної компанії "Айсберг", яка випускає вина під торговою маркою "Чизай". Відвідувачі можуть побувати у винограднику, долучитися до таїнства виробництва благородного напою та ознайомитись з продукцією виноробного підприємства у спеціалізованій дегустаційній залі на 50 місць. У ході дегустації можна скуштувати 10 найменувань натуральних закарпатських вин "Чизай", а також придбати широкий асортимент продукції за цінами виробника. Дегустації проводять головний технолог підприємства.

Єдиний в Україні музей леквару (сливового повидла) відкрито в 2012 році в прикордонному закарпатському селі Ботар місцевим фермером П. Тизешем. Тут представлено безліч видів закарпатського леквру, а також різноманітні джеми із 28 країн світу. Всі види леквару виробляються ручним способом – без консервантів, барвників та ароматизаторів. При музеї діє дегустаційна зала, де, окрім повидла, можна також скуштувати копчене м'ясо зі свинини унікальної місцевої породи мангалиці, екологічно чисті соки, традиційні страви угорської кухні та ін. Перед музеєм встановлено пам'ятник свині мангалиці, а також пам'ятник леквару.

Діюча кузня-музей "Гамора" - унікальна пам'ятка ковальського ремесла. Побудована на поч. XIX ст., коли на річці Лисичанці було зведено греблю. Водним каналом вода прямувала на лопаті коліс, які приводили в дію важкі ковальські молоти вагою до 125 кг. Під їх ударами металеві болванки перетворювалися на заготівлі для сільськогосподарських знарядь: лопат, мотик, деталей плугів тощо. Чотири молоти обслуговували 16 майстрів. На поч. ХХ ст. працювало 5 водяних коліс потужністю 8 кінських сил кожне. кузня діяла до 1998 р., поки гребля не була зруйнована повінню. Незабаром вона була реконструйована та перетворена на музей. Тут постійно працюють четверо ковалів, які і зараз виготовляють різноманітний інструмент для мешканців села. Вхід вільний. Екскурсії проводяться за попередньою домовленістю.

Синевірський історико-краєзнавчий музей створено при екологічному візит-центрі Національного природного парку "Синевір". Експозиція представляє життя та побут карпатських горян: знаряддя, посуд, одяг, взуття тощо. Особливе місце займає експозиція музею лісосплаву, зруйнованого в 1998 р. повінню. Тут можна ознайомитись з макетами споруд та вузлів гірських гребель, з технологією лісосплаву, інструментами лісорубів.

Ужгородський замок – одна з найбільш збережених середньовічних оборонних споруд на території України. Виникнення укріпленого поселення слов'янського племені білих хорватів на Замковій горі над річкою Уж дослідники відносять до VII століття, проте вперше воно згадується в угорських хроніках у IX ст. У нинішньому вигляді Ужгородський замок відбудовано після 1322 року, коли місто перейшло у володіння італійського роду Другетів. Графський палац-цитадель був оточений потужними стінами з п'ятьма бастіонами та широким ровом. За легендою, під час будівництва у стіну було замуровано за зраду дочку графа Другета. На розкішну резиденцію фортецю було перетворено в XVII столітті графом М. Берчені. В 1704 році Ужгородський замок ненадовго перейшов під контроль угорських повстанців Ференца II Ракоці, а після повернення австрійської влади на території відкрили духовну семінарію. Зараз у приміщенні розміщені експозиції Обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького: народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та ін. У дворі - 36-метровий облоговий колодязь і дві скульптури ХІХ ст.: "Геракл, що вбиває Лернейську гідру" і "Гермес, що відпочиває". У підвалах - експозиція "Кімната тортур", в якій представлені експонати, відтворені за малюнками, середньовічними ескізами, гравюрами та фотографіями. У приміщенні замкової охорони відкрито ресторан "Ужгородський замок" із літнім майданчиком над оборонним ровом, працює дегустаційний зал закарпатських вин.

Масивна адміністративна будівля в стилі класицизму на пагорбі в центрі Ужгорода була збудована в 1809 році для розміщення місцевої влади (жупанату). На фасаді можна побачити герб комітату Унг. Будинок пов'язаний із подіями угорської національно-визвольної боротьби та діяльністю українського товариства "Просвіта". З 1979 року приміщення займає Закарпатський обласний художній музей ім. Й. Бокшая з експозицією робіт українських, угорських, російських та західноєвропейських художників.

Експозиція Хустського краєзнавчого музею розміщена у шести залах сучасної будівлі в центрі міста. 2,5 тисячі експонатів розповідають про історію краю. Є відділи природи та загальної історії, картинна галерея. Особливу цікавість викликає експозиція про історію Карпатської України, столицею якої деякий час було місто Хуст. Співробітники музею проводять екскурсії містом та околицями.