Ужгород - найзахідніше місто України, головна "сухопутня брама" в Європу, зручний перевалочний пункт для зарубіжних поїздок. Літописні згадки про Ужгород починаються з 872 року. Назва походить від річки Уж, яка протікає через місто. В різні часи називалося також Унг, Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар. Становлення ранньосередньовічного міста припало на XI ст., коли легендарний князь слов'янського племені білих хорватів Лаборець заснував тут столицю підкарпатського князівства. В XI-XIII ст. Ужгород був власністю угорських королів. Після монголо-татарської навали був відновлений і контролювався місцевими феодалами, поки не перейшов на 360 років у власність італійських графів Другетів. У цей період виник нинішній замок, почалося міське будівництво. Місто неодноразово руйнувало ...
Ужгород - найзахідніше місто України, головна "сухопутня брама" в Європу, зручний перевалочний пункт для зарубіжних поїздок. Літописні згадки про Ужгород починаються з 872 року. Назва походить від річки Уж, яка протікає через місто. В різні часи називалося також Унг, Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар. Становлення ранньосередньовічного міста припало на XI ст., коли легендарний князь слов'янського племені білих хорватів Лаборець заснував тут столицю підкарпатського князівства. В XI-XIII ст. Ужгород був власністю угорських королів. Після монголо-татарської навали був відновлений і контролювався місцевими феодалами, поки не перейшов на 360 років у власність італійських графів Другетів. У цей період виник нинішній замок, почалося міське будівництво. Місто неодноразово руйнувалося під час воєн Габсбургів з Трансильванським князівством. У 1707 році тут була резиденція лідера національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. До поч. XX ст. Ужгород був під владою Австрійської імперії, в 1919-38 рр. входив до складу Чехословаччини. За радянської влади (1944-91 рр.) українці стали домінуючою національністю, потіснивши угорців. Історичний центр Ужгорода добре зберігся. На поч. XX ст. набережна міста була засаджена сакурами (японська вишня), які цвітуть на початку травня. День міста Ужгорода відзначають в першу неділю жовтня.
Ужгород - найзахідніше місто України, головна "сухопутня брама" в Європу, зручний перевалочний пункт для зарубіжних поїздок. Літописні згадки про Ужгород починаються з 872 року. Назва походить від річки Уж, яка протікає через місто. В різні часи називалося також Унг, Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар. Становлення ранньосередньовічного міста припало на XI ст., коли легендарний князь слов'янського племені білих хорватів Лаборець заснував тут столицю підкарпатського князівства. В XI-XIII ст. Ужгород був власністю угорських королів. Після монголо-татарської навали був відновлений і контролювався місцевими феодалами, поки не перейшов на 360 років у власність італійських графів Другетів. У цей період виник нинішній замок, почалося міське будівництво. Місто неодноразово руйнувало ...
Ужгород - найзахідніше місто України, головна "сухопутня брама" в Європу, зручний перевалочний пункт для зарубіжних поїздок. Літописні згадки про Ужгород починаються з 872 року. Назва походить від річки Уж, яка протікає через місто. В різні часи називалося також Унг, Онгвар, Гунгвар, Унгуйвар, Унгвар. Становлення ранньосередньовічного міста припало на XI ст., коли легендарний князь слов'янського племені білих хорватів Лаборець заснував тут столицю підкарпатського князівства. В XI-XIII ст. Ужгород був власністю угорських королів. Після монголо-татарської навали був відновлений і контролювався місцевими феодалами, поки не перейшов на 360 років у власність італійських графів Другетів. У цей період виник нинішній замок, почалося міське будівництво. Місто неодноразово руйнувалося під час воєн Габсбургів з Трансильванським князівством. У 1707 році тут була резиденція лідера національно-визвольної війни угорського народу Ференца II Ракоці. До поч. XX ст. Ужгород був під владою Австрійської імперії, в 1919-38 рр. входив до складу Чехословаччини. За радянської влади (1944-91 рр.) українці стали домінуючою національністю, потіснивши угорців. Історичний центр Ужгорода добре зберігся. На поч. XX ст. набережна міста була засаджена сакурами (японська вишня), які цвітуть на початку травня. День міста Ужгорода відзначають в першу неділю жовтня.
Дегустаційна зала "Шардоне"
Гастротуризм
Дегустаційна винна зала "Шардоне" відкрита в 2007 році в старому центрі Ужгорода приватним виноробом із села Концово Олександром Ковачем. На вході встановлено винний прес ХІХ ст. Дегустаційна зала розрахована на прийом 60 відвідувачів одночасно. На початку відвідувачам демонструють фільм про закарпатське виноробство "Божественний подарунок Бахуса". На дегустації представлено найкращу продукцію найвідоміших винзаводів Закарпаття: ”Скілур”, ”Котнар”, ”Бобовищанський”, ”Леанка”, ”Закарпатський сад”. Відвідувачі можуть продегустувати такі знамениті закарпатські вина, як ”Троянда Закарпаття” 1986 року, ”Кагор”, ”Середнянське”, ”Шардоне”, ”Спокусниця”, ”Старовинний замок”, а також коньяк ”Закарпатський”. На закуску пропонують сири Селиської приватної сироварні.
Закарпатський музей народної архітектури та побуту
Музей/галерея , Етнографічний комплекс
Закарпатський музей народної архітектури та побуту – це стилізоване етнічне село в центрі міста, де зібрано зразки дерев'яної архітектури, типові для представників різних народів Закарпаття: долинян, лемків, бойків, гуцулів, угорців, румунів. Перлиною експозиції Ужгородського скансену вважають лемківську дерев'яну Свято-Михайлівську церкву (1777 р.), привезену із села Шелестове Хустського району. В інтер'єрах можна побачити різьблений іконостас та ікони XVIII ст. Також на особливу увагу заслуговує гуцульська садиба-гражда із села Стебного на Рахівщині, що поєднує житлові, господарські та оборонні функції. Цікава конструкція водяного млина ХІХ ст. із села Колочава на Міжгірщині, в якій передбачено приміщення для млинового механізму та кімната мулу. Угорську народну архітектуру представлено будинком заможного селянина ХІХ ст. із села Вишково Хустського району.
Меморіальний будинок-музей А. Коцки
Музей/галерея
Музей закарпатського художника А. Коцки відкрито в ужгородському будинку, в якому він жив з 1945 року. Експозицію побудовано на матеріалах, зібраних сестрою художника Анною. В його майстерні представлені деякі роботи Коцки – портрети та пейзажі післявоєнного періоду. З іншими роботами майстра можна ознайомитись у меморіальній частині музею, де збережено житлову обстановку будинку. В саду навколо будинку ростуть плодові дерева та чагарники, а також рідкісні декоративні види європейської та місцевої флори.
Меморіальний будинок-музей Ф. Манайла
Музей/галерея
Будинок-музей народного художника України Ф. Манайла присвячений життю та творчості одного із основоположників Закарпатської школи живопису. Музей відкрито в 1981 році в будинку, в якому Манайло жив в середині XX століття в Ужгороді. Тут він викладав декоративне мистецтво в Ужгородській школі ремесла та Ужгородському училищі прикладного мистецтва, працював головним художником Закарпатського обласного будинку народної творчості. Музейна експозиція налічує понад 2 тисячі експонатів, серед яких особисті речі художника, документи з його особистого архіву, а також художні твори, що знайомлять із творчістю Ф. Манайла: живопис, графіка, декорації та ін. Збережено інтер'єр майстерні та вітальні художника.
Ужгородський замок (Краєзнавчий музей)
Замок/фортеця , Пам'ятка архітектури , Музей/галерея
Ужгородський замок – одна з найбільш збережених середньовічних оборонних споруд на території України. Виникнення укріпленого поселення слов'янського племені білих хорватів на Замковій горі над річкою Уж дослідники відносять до VII століття, проте вперше воно згадується в угорських хроніках у IX ст. У нинішньому вигляді Ужгородський замок відбудовано після 1322 року, коли місто перейшло у володіння італійського роду Другетів. Графський палац-цитадель був оточений потужними стінами з п'ятьма бастіонами та широким ровом. За легендою, під час будівництва у стіну було замуровано за зраду дочку графа Другета. На розкішну резиденцію фортецю було перетворено в XVII столітті графом М. Берчені. В 1704 році Ужгородський замок ненадовго перейшов під контроль угорських повстанців Ференца II Ракоці, а після повернення австрійської влади на території відкрили духовну семінарію. Зараз у приміщенні розміщені експозиції Обласного краєзнавчого музею імені Тиводара Легоцького: народного мистецтва, духовної культури, етнографії, вогнепальної зброї та ін. У дворі - 36-метровий облоговий колодязь і дві скульптури ХІХ ст.: "Геракл, що вбиває Лернейську гідру" і "Гермес, що відпочиває". У підвалах - експозиція "Кімната тортур", в якій представлені експонати, відтворені за малюнками, середньовічними ескізами, гравюрами та фотографіями. У приміщенні замкової охорони відкрито ресторан "Ужгородський замок" із літнім майданчиком над оборонним ровом, працює дегустаційний зал закарпатських вин.
{{itemKey}} | {{itemValue}} |
---|---|
Область |
Закарпатська |