Пам'ятки Верховинського району

Регіональний історико-краєзнавчий музей “Гуцульщина” у Верховині відкрито у 1938 році завдяки активній підтримці громадсько-політичного діяча, етнографа-фольклориста та самобутнього письменника П. Шекерика-Донікова. Представлені предмети народного побуту, одяг, картини тощо. Проводяться майстер-класи, під час яких можна спостерігати процес виготовлення гуцульських килимів.

Літературно-меморіальний музей Івана Франка відкрито в будинку В. Якоб'юка, в якому письменник неодноразово відпочивав у 1906-14 роках. Криворівня так йому сподобалася, що він обрав це село для свого постійного літнього відпочинку та приїжджав сюди майже щоліта із сім'єю упродовж 12 років. Тут його відвідували Л. Українка, Г. Хоткевич, М. Коцюбинський, М. Грушевський, В. Гнатюк, В. Шухевич та ін. Вже хворим Франко продовжував тут працювати, надиктовуючи тексти своїх творів місцевому вчителю. Музей засновано в 1960 р. з ініціативи дружини письменника Г. Хоткевич - Платоніди. В експозиції, розміщеній у 5 кімнатах, зберігаються особисті речі Франка: ліжко, письмовий стіл та стілець, лавка для гостей, годинник тощо. Цікава гуцульська піч, оформлена кахлями роботи О. Бахматюка (1874 р.).

Музей гуцульського побуту та мистецтва "У трембітаря" відкрив у себе вдома у Верховині гуцульський музикант Микола Іллюк, керівник ансамблю "Гуцули". Будинок Іллюка розташований на горі у присілку Швейкове. В експозиції представлено традиційні гуцульські костюми, предмети побуту та понад сотню народних музичних інструментів. Господар проводить екскурсії, розповідаючи про походження гуцулів, їх життя та ремесла, обряди та традиції. На більшості представлених музичних інструментів він грає. Пропонує відвідувачам майстер-класи гри на знаменитій гуцульській трембіті, дримбі, цимбалах, дуді.

Музей "Хата-ґражда" створений у Криворівні на основі одного з небагатьох зразків цього типового гуцульського будинку-фортеці 1858 р. побудови. Житлові та господарські будівлі з глухими зовнішніми стінами оточують невеликий внутрішній двір, утворюючи замкнутий простір. Гражди служили для захисту від ворогів, диких звірів та негоди. Криворівненська гражда в кінці ХІХ ст. належала родині Харуків, у яких часто бували в гостях письменник І. Франко та етнограф В. Гнатюк. У 1964 р. ця хата-ґражда була використана під час зйомок фільму "Тіні забутих предків". З 1984 р. хата стояла пусткою. В 1993 р. її відреставрували та відкрили музей. Проходять виставки картин та фотографій.

Музей гуцульської магії розмістився в одному із комплексів відпочинку на околиці Верховини, яка вважається неформальною столицею Гуцульщини. Його мета - зберегти пам'ять про відомих карпатських знахарів і провидців, яких тут називають мольфарами. В музеї представлені речі, якими користувалися маги-мольфари та які розповідають про давню гуцульську магію. На базі музею також проводяться майстер-класи з виготовлення оригінальних чайних ложок з дерева, прядіння ниток з вовни, дзеркальної каліграфії.

Хата-музей кінофільму "Тіні забутих предків" у верховинському присілку Гліфа відкрито 2000 р. у будинку, в якому в 1963-64 рр. в. жив під час зйомок режисер фільму С. Параджанов. Відвідувачі тут можуть подивитися фільм та ознайомитись з історією створення картини. Діють такі експозиції: життя та творчість видатних людей, етнографія та побут, історико-архітектурна спадщина.

Будинок-музей відомого історика та політичного діяча УНР Михайла Грушевського відкрито на місці, де на початку XX ст. ним була куплена садиба у місцевого поміщика Пшебилівського. Тут майбутній президент України неодноразово бував на відпочинку. Вілла згоріла в 1917 р., проте в 2003 р. була відтворена за кресленнями і спогадами очевидців, що збереглися. В музеї представлені біографічні документи та фотографії, етнографічна колекція, предмети побуту початку XX ст.

Приватний музей гуцульського побуту, етнографії та музичних інструментів у 1999 році відкрив у своєму будинку верховинський музикант та колекціонер Роман Кумлик. Експонати для музею він збирав упродовж 30 років. Це і народний одяг із льону та шкіри, і розписні глиняні тарілки, і гуцульські топірці-бартки, і грошові знаки різних часів, і багато інших старовинних речей та предметів народного побуту. Найбільшою різноманітністю відрізняється колекція народних музичних інструментів: скрипки, трембіти, цимбали, дримби, кобзи. Особливою гордістю колекції є гуцульська волинка – дуда. Раніше екскурсії проводив сам господар музею, супроводжуючи розповідь про кожен інструмент виконанням народних мелодій та пісень. Після смерті музиканта гостей приймає його донька Наталія. Про відвідування музею необхідно домовлятися заздалегідь.

Літературно-меморіальний музей гуцульської письменниці, народного філософа, поетеси та художниці Параски Плитки-Горицвіт відкритий у її будинку в Криворівні. Автор понад 1000 рукописних книг, вона власноруч ілюструвала їх та переплітала. Духовним роздумам присвячено книги "Небесному престолу від Підніжжя землі", "Молитви на славу святого Хрещення Русі-України". Є у творчій спадщині Горецвіт й фантастико-пригодницький роман "Індійські заграви: Пригоди гуцулів в Індії". Ще за життя її будинок нагадував музей, який відвідували багато українознавців. Громадський музей відкрито в 2005 р. На невеликому просторі – шафи, заповнені рукописними книгами, картини та інші роботи.

Краєзнавчий музей створено у селі у 1965 р. на базі середньої школи. Експозиція розповідає про історію гуцульського села, життя та побут мешканців краю. Фонди музею налічують понад 100 експонатів.

Етнографічний музей старожитностей Гуцульщини відкрив у дворі власного будинку етнограф та історик із Криворівні Я. Зеленчук. В одній залі послідовно розміщено кілька тематичних експозицій: стародавні часи (знаряддя збирання, мисливства, риболовлі), вівчарське полонинське господарство, деревообробка та будівництво, ремесла та промисли, зразки декоративно-ужиткового мистецтва (одяг, розписні гончарні вироби, різьблення по дереву), музичні інструменти (дримби, скрипки), визвольна боротьба (світові війни, рух опришків). Зокрема, представлено копію курильної трубки легендарної гуцулки Чукутихи.

Сироварня-музей "Хата-стая" відкрита в 2014 році. Стая - це традиційний елемент полонинської садиби гуцулів-вівчарів, де з овечого молока варять сир будз. Справжню столітню гуцульську хату перевезли господарі з віддаленого села. Найстарішою частиною будівлі є кімната з піччю, де зібрані вишиті сорочки та рушники, посуд (тарілки, глеки), килими та ін. Тут господарі готують страви у печі. Друга кімната "Гуцульська світлиця" призначена для проведення майстер-класів та дегустацій. Але спочатку відвідувачам пропонують взяти участь у процесі приготування будза у стаї, де над відкритим вогнищем розміщується казанок із молоком. Після цього проводиться дегустація. Також тут можна навчитися готувати гуцульські страви чи взяти урок ткацтва.