Пам'ятки Бориспільського району

Експозиційний павільйон Археологічного музею Переяслава зведено 1957 р. над залишками Спаського храму XI ст., що знаходився на території міського посаду і слугував усипальницею знатих людей давнього Переяслава княжих часів. Таким чином вдалося зберегти та представити на огляд відвідувачів фргаменти підмурків і стін давньоруського храму із залишками фрескового розпису, вимощену керамічними плитами підлогу, поховання у цегляних саркофагах під шиферними плитами.

Експозиція Археологічного музею розповідає про давню історію Переяславського краю. Зокрема, можна побачити кам'яні знаряддя праці первісних людей, керамічний посуд Трипільської культури, античний шолом з позолоченої бронзи, рідкісні скляні вироби черняхівської культури, вироби переяславських майстрів великокнязівській доби.

Залишки одного з найдавніших в Україні поселень первісних людей епохи пізнього палеоліту (10 тис. до н.е.), знайдені в селі Добранічивка під час прокладання дороги в 1952 р., експонуються зараз в Археологічному музеї "Добраничівська стоянка", що є філією Яготинського історичного музею. Археологи виявили тут чотири господарсько-побутових комплекси навколо центральної площі.

Експозиційний павільйон зведено безпосередньо над місцем розкопок найбільшого з господарсько-побутових комплексів. Можна побачити фундамент жител з кісток мамонтів і черепів тварин, ями-склади, кострища та місця виробництва знарядь праці з кісток та кременю. В експозиції представлені вироби з каменю й кістки, а також два великих панорамних полотна, що зображують сцени первісного полювання на мамонта та побуту мешканців "Добраничівської стоянки".

Бориспільський державний історичний музей засновано в 1967 році за ініціативи краєзнавця Віктора Йови. Зараз колекція музею налічує більше 13 тис. експонатів, які всі зібрано в стилізованій під старовинну архітектуру будівлі на Київському Шляху, збудовану спеціально для музею в 1980-х рр. Експозиція розповідає, зокрема, про знаменитих бориспільців: козацькі родини Сулим та Безбородьків, поета Івана Некрашевича, вченого-етнографа Павла Чубинського. Також в експозиції представлені матеріали трипільської культури, діорама "Будівництво Летської синагоги", фрагмент половецької кам'яної баби, велика кількість зброї, знарядь праці, прикрас і домашнього начиння, інтер'єр селянської хати. Окремі експозиції розповідають про Бориспіль в період татарської неволі та польського панування, про економічний розвиток міста, про історичні події Української революції 1917-1921 рр., Другої Світової війни, Голодомору, післявоєнного відродження, сучасності.

Іванківський краєзнавчий музей розташований на 2-му поверсі будинку культури. В експозиції представлено велику кількість зброї різних епох, знаряддя праці та предмети домашнього вжитку українського села ХІХ ст., велику кількість друкованих видань та документів радянсько-української вйни, періоду колективізації та Другої світової війни.

Яготинський палацово-парковий комплекс на березі озера Супій закладений останнім гетьманом України Кирилом Розумовським у XVIII ст., розширений та впорядкований його сином Андрієм Розумовським. Внучка гетьмана Варавара Рєпніна-Волконська приймала тут Євгена Гребінку, Миколу Гоголя, Тараса Шевченка. Збережені присадибні споруди увійшли до складу Яготинського державного історичного музею. У флігелі, де в 1843 році жив Шевченко, відновлені інтер'єри й створено музей. Представлені особисті речі Шевченка та Рєпніних, картини про перебування Шевченка в Яготині, а також картина невідомого італійського художника "Сліпий з хлопчиком" з особистої колекції Рєпніних. В парку - улюблена альтанка Шевченка. В збереженій частині палацу розміщена картинна галерея. Представлені роботи Миколи Глущенка, Тетяни Яблонської, Сергія Шишка та інших. Перлиною колекції є найповніше зібрання картин народної художниці Катерини Білокур - понад 70 робіт: живопис, акварель, графіка, ескізи, начерки, етюди, ранні та незакінчені роботи. Перед будівлею встановлено пам'ятники Катерині Білокур, Миколі Гоголю, Святославу Ріхтеру.

Музей знаменитого академіка, видатного архітектора, засновника української Академії архітектури Володимира Заболотного розташований в будинку, який належав родині Заболотних. В експозиції - унікальні речі з колекції В. Заболотного: живописні полотна західноєвропейських художників, розкішні вази, бібліотека (понад 5 тис. томів). Тут же представлені роботи самого архітектора - макет будівлі Верховної Ради, меблі за його проєктами, акварелі та пейзажі олією.

Переяславський колегіум було відкрито при Вознесенському монастирі в Переяславі в 1738 р. Його основною метою була підготовка православного духовенства для боротьби проти унії та католицтва на Правобережжі. Навчальний заклад мав шість класів: два граматики, по одному – риторики, поетики, філософії та богослов'я. Термін навчання становив шість років. Тут навчалися діти духовенства, козацької старшини, міщан, селян.

З 1750 по 1751 р. у Переяславському колегіумі викладав поетику видатний український філософ-гуманіст, поет і просвітитель Григорій Сковорода. До 250-річчя від дня його народження у реконструйованому приміщенні створено меморіальний музей. Відтворено обстановку бібліотеки, навчального класу, кімнати вчителя. Атмосферу епохи передають старовинні меблі та предмети інтер'єру – шафи, крісла, секретер, астрономічний глобус, старовинні музичні інструменти. Представлена ​​копія Пересопницького Євангелія, яке зберігалося в колегіумі до 1862 року.

В образотворчому відділі можна побачити портрет Сковороди роботи невідомого художника XVIII ст., скульптурний портрет філософа роботи Івана Кавалерідзе, рідкісні народні картини: "Цимбаліст", "Біля хати".

Архітектурний ансамбль Михайлівського монастиря розташований на території Єпископського двору Переяславського дитинця. Це укріплення при впадінні річки Альти в річку Трубіж було історичним ядром середньовічного Переяслава княжих часів. Михайлівський собор XI ст., споруджений за ініціативою переяславського єпископа, преподобного Єфрема Печерського, за князя Володимира Мономаха був найбільшим храмом міста. У ньому було поховано багато перяславських князів (усипальниця не збереглася).

Собор був зруйнований монголо-татарами під час штурму Переяслава у 1237 р. Зараз можна бачити більш пізню Михайлівську церкву, відроджену на древніх фундаментах переяславським полковником Федором Лободою в середині XVII ст. як невеликий дерев'яний храм, а через сторіччя відбудовану в камені в нинішньому вигляді. Тоді ж було зведено оборонну вежу-дзвіницю з в'їзною брамою. В результаті секуляризації 1876 р. храм став парафіяльним, отримав статус міського собору. За радянської влади Михайлівську церкву закрили, купол зірвали. До останнього часу в ній розміщувався Музей народного костюма Наддніпрянщини. В інтер'єрі збереглися розписи XVIII-XIX ст. Лише в 2010 р. монастирський комплекс повернули православній церкви, в ньому знову відкрився чоловічий монастир Архистратига Михаїла (УПЦ МП). Замість автентичного куполу, зафіксованого на малюнку Тараса Шевченка, релігійна громада звела над церквою купол-макет храму ХІІ ст.

Монастир ділить територію з Музеєм архітектури давньоруського Переяслава, який був відкритий у 1982 р. за ініціативи засновника Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав" Михайла Сікорського. Контур зруйнованого монголами храму викладений каменем по периметру церкви, а оригінальна кладка і частини мозаїк доступні для огляду в критому павільйоні на подвір'ї Михайлівського монастиря. Там же представлено макет давньоруського собору. Залишки інших споруд дитинця приховані під землею. На території встановлено пам'ятний знак на честь давньоруського літописця Сильвестра, одного з авторів "Повісті временних літ", і кілька інших скульптур.

Музей етнографії відкрито в Яготині в 2006 р. в приміщенні колишньої земської школи як відділення Яготинського історичного музею. В експозиції розгорнуті виставки старовинних рушників, селянського одягу XIX ст., предметів побуту. Реконструйовано типовий інтер'єр сільської хати Яготинщини початку XIX ст. Проходять авторські виставки художніх полотен яготинських митців.

Музей "Заповіту" в Переяславі присвячено найвідомішому твору видатного українського поета-пророка Тараса Шевченка. Експозиція розташовується в старовинному дерев'яному будинку 1820 р. побудови, який належаав родині переяславського лікаря Андрія Козачковського. Саме в нього Шевченко гостював під час перебування в Переялаві, і саме тут 25 грудня 1845 р., під час важкої хвороби написав свого програмного вірша, що став закликом до визвольної боротьби українського народу та посланням до нащадків.

В будинку відтворено попереднє планування та інтер'єри гостьової кімнати, де жив поет, вітальні, бібліотеки, кабінету Козачковського. Тривалий час тут розміщувався історичний музей. Значна частина його експозиції збережена і тепер розкриває в хронологічній послідовності історію Переяславщини козацького періоду через призму її розуміння Шевченком.

Найцікавіші експонати відносяться до козацької доби: старовинна зброя, козацькі клейноди, особисті речі козацьких лідерів, копії важливих документів того часу. Зокрема, представлена особиста шабля гетьмана Богдана Хмельницького, подарована йому польським королем Яном Казиміром. Також можна побачити гетьманську булаву XVIII ст., бунчук XVII ст., полковницький пірнач, каламар гетьманського писаря тощо.

Три літературно-художні зали розповідають про навчання Тараса Шевченка в Петербурзькій Академії мистецтв, його ранню творчість, а також знайомство поета з багатьма переяславцями та особисто з господарем будинку, про "Переяславську осінь Кобзаря" – період справжнього творчого злету митця.

Перед садибою росте акація, яку посадив Шевченко разом із Козачковським. Навпроти музею працює сувенірна крамничка.

Музей кобзарського мистецтва в Переяславі розташовується в старовинному будинку, де на початку XX ст. була крамниця. Близько 250 експонатів розповідають про історію зародження та розвитку кобзарства, про життя найвідоміших українських народних співаків, а також про сучасні напрямки кобзарського мистецтва – традиційний народно-фольклорний та сценічно-академічний.

Найдавнішими експонатами є автентичні давньоруські музичні інструменти: свистульки, бубонець та гуслі. Особливе місце в експозиції посідає традиційна українська кобза – лютнеподібний струнний щипковий музичний інструмент, що був неодмінним супутником запорозьких козаків. Крім козацької кобзи, в музеї експонуються лютня, цитра і торбан, а також 26 бандур, що є більш сучасними і досконалими музичними інструментами. Зокрема представлені бандури, що належали видатному кобзарю XIX в. Гнату Гончаренку та знаменитому майстрові Олександру Корнієвському. В музеї проводяться концерти переяславських кобзарів та інші заходи.

Музей народної архітектури та побуту Середньої Наддніпрянщини – перший та один із найбільших в Україні скансенів (музеїв просто неба). Заснований 1964 р. за ініціативи історика та етнографа Михайла Сікорського. Входить до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав".

Забудова музею імітує планування класичного українського села з майданом посередині. На мальовничій парковій території площею 25 га на околиці міста Переяслав розташовано близько 300 експонатів. Майже половина з них – це автентичні дерев'яні храми, селянські хати й вітряки XVII-XIX ст., перевезені сюди з різних куточків регіону. 20 селянських дворів із житловими та господарськими будівлями презентують побут представників різних професій та верств населення Наддніпрянської України – від хати незаможного селянина до мисливського будинку графа Горчакова. В інтер'єрах представлено більше 20 тисяч експонатів: твори народних майстрів, знаряддя праці, речі побуту, археологічні матеріали, документи, фотографії.

Серед найцінніших архітектурних пам’яток: церква Покрови Пресвятої Богородиці (початок XVII ст.) та дзвіниця (середина XVIII ст.) з Правобережної Київщини; церква Святого Георгія (середина XVIII ст.) з Переяславщини, увічнена Тарасом Шевченком на сепії "Андруші"; лісний кордон – будинок лісної охорони (кінця XIX ст.) з Київського Полісся; корчма (початку XIX ст.) з міста Переяслава.

В деяких пам'ятках та експозиційних павільйонах працюють 13 тематичних музеїв: Музей історії української православної церкви, Музей декоративно-ужиткового мистецтва київщини, Музей українських обрядів, Музей українського рушника, Музей історії лісового господарства середньої наддніпрянщини, Музей історії бджільництва середньої наддніпрянщини, Музей хліба, Музей Поштова станція, Музей історії народного сухопутного транспорту середньої наддніпрянщини, Музей космосу, Музей Миколи Бенардоса, Музей класика єврейської літератури Шолом-Алейхема, Музей пам’яті Поліського району.

В археологічному відділі експонуються реконструкції жител доби пізнього палеоліту, черняхівської культури, Давнього Києва, козацької доби, а також лапідарій із кам'яними стелами та поховальними конструкціями різних епох. Окрасою музею є природний ландшафт Татарської гори з майстерно вписаними в нього штучними ставками, вулицями, дворами, садами, городами та вигонами, що надають скансену життєвості та особливої затишності.

Переяславський музей трипільської культури – один із наймолодших музеїв, що входять до складу Національного історико-етнографічного заповідника "Переяслав". Його відкрили 2003 р. в будинку, в якому свого часу жив брат українського композитора Павла Сениці. В експозиції представлені матеріали розкопок близько 40 поселень трипільської землеробської культури (V-III тис. до н.е.) різних регіонів України: Подніпров’я, Побужжя, Подністров’я. Вони розповідають про трипільську систему обробки землі, перші культурні злаки, конструкцію трипільських жител, міфологію та обрядовість давніх мешканців краю. Серед експонатів: керамічний посуд, прикраси, глиняні фігурки, знаряддя праці.

В цьому ж приміщенні розташований Музей козацької слави, де представлені роботи талановитого художника і різьбяра по дереву, українського поета-пісняра Василя Завгороднього. У трьох залах музею експонується понад 200 робіт художника, звернених до теми українського козацтва: образи козаків-запорожців, князів, гетьманів та просвітників, серед яких Богдан Хмельницький, Григорій Сковорода, Петро Сагайдачний, Тарас Шевченко, Микола Гоголь.

Музей відомої народної художниці Катерини Білокур створенj в сільській хаті в Богданівці, де вона прожила майже все своє життя - з 1909 до 1961 року. Тут вона і почала малювати в своєму неповторному, тільки їй властивому стилі. Відсутність свідоцтва про закінчення середньої школи не дозволила їй отримати художню освіту, але його замінив природний талант, завзятість і любов до мистецтва. Вона самостійно опанувала техніку живопису та композиційну майстерність, знайшовши себе в жанрі натюрморту. Картини Білокур експонувалися на багатьох обласних і республіканських виставках. У будинку-музеї збережено інтер'єри, представлено особисті речі художниці, численні фотоматеріали та документи, а також деякі картини. Перед будинком встановлено пам'ятник Катерині Білокур.

Музейна експозиція, присвячена перебуванню поета і художника Тараса Шевченка в Яготині, розгорнута в реконструйованому дерев'яному флігелі колишнього маєтку Рєпніних-Волконських на Київщині. Шевченко кілька разів відвідував Яготин у 1843-1845 роках, мешкаючи саме у цьому флігелі. Тут він писав портрети господарів Яготинського маєтку, малював навколишні пейзажі. Копії деяких його робіт тепер представлені в музейній експозиції у шести тематичних залах. Особливу цінність мають деякі речі з маєтку Рєпніних, якими користувався Шевченко, зокрема письмовий стіл та крісло у залі "Кабінет". Також тут представлена унікальна картина невідомого італійського художника "Сліпець із хлопчиком" з особистої колекції князів Рєпніних. У залі "Вітальня" картини сучасних художників відтворюють деякі моменти життя поета в Яготині. Експозиція "Флігель Тараса Шевченка" є відділом Комунального закладу "Яготинський історичний музей".