Новоград-Волынский

Город Новоград-Волынский на р. Случь расположен между Житомиром и Ровно, на трассе Е-40 (М-06) "Киев - Чоп". Впервые упоминается в Ипатьевской летописи в 1257 г. как древлянский город Звягель (Взвягель, Возвягель), разрушенный князем Данилой Галицким (городище Звягель сохранилось в 5 км к северу от нынешнего центра города). Позже принадлежал Литве, Польше, России. Сохранились остатки фундамента и стен замка, заложенного в 1507 г. князем Константином Острожским на тогдашней восточной границе Волыни. В 1648 г. замок захватили казацкие войска М. Кривоноса, превратив Звягель в опорный пункт освободительной борьбы на Волыни. После Андрусовского перемирия 1667 г. город снова отошел к Польше. В 1765 г. владевший городом брацлавский воевода С. Любомирский дал разрешение разо ...

Город Новоград-Волынский на р. Случь расположен между Житомиром и Ровно, на трассе Е-40 (М-06) "Киев - Чоп". Впервые упоминается в Ипатьевской летописи в 1257 г. как древлянский город Звягель (Взвягель, Возвягель), разрушенный князем Данилой Галицким (городище Звягель сохранилось в 5 км к северу от нынешнего центра города). Позже принадлежал Литве, Польше, России. Сохранились остатки фундамента и стен замка, заложенного в 1507 г. князем Константином Острожским на тогдашней восточной границе Волыни. В 1648 г. замок захватили казацкие войска М. Кривоноса, превратив Звягель в опорный пункт освободительной борьбы на Волыни. После Андрусовского перемирия 1667 г. город снова отошел к Польше. В 1765 г. владевший городом брацлавский воевода С. Любомирский дал разрешение разобрать звягельский замок для строительства Воздвиженского костела (уничтожен в 1930-х гг.). После раздела Речи Посполитой Звягель отошел к Российской империи, в 1795 г. был переименован в Новоград-Волынский и даже ненадолго стал губернским центром. Здесь родилась украинская писательница Л. Украинка: работает Литературно-мемориальный музей, установлен памятник и мемориальная доска на доме, в котором она жила в 1871-79 гг. При восстановлении города после Второй мировой войны были утрачены многие памятники архитектуры. Сохранилась усадьба Мезенцева (сейчас в ведении военных). В 1990-98 гг. был возрожден Свято-Троицкий кафедральный собор, а в 2007 - Спасо-Преображенская церковь.

Місто Новоград-Волинський на річці Случ розташоване між Житомиром і Рівне, на трасі Е-40 (М-06) "Київ - Чоп". Вперше згадується в Іпатіївському літописі в 1257 році як древлянске місто Звягель (Взвягель, Возвягель), зруйноване князем Данилом Галицьким (городище Звягель збереглося в 5 км на північ від нинішнього центру міста). Пізніше належало Литві, Польщі, Росії. Збереглися залишки фундаменту та стін замку, закладеного в 1507 році князем Костянтином Острозьким на тогочасному східному кордоні Волині. У 1648 році замок захопили козацькі війська М. Кривоноса, перетворивши Звягель на опорний пункт визвольної боротьби на Волині. Після Андрусівського перемир'я 1667 року місто знову відійшло до Польщі. У 1765 році брацлавський воєвода С. Любомирський, який тоді володів містом, д ...

Місто Новоград-Волинський на річці Случ розташоване між Житомиром і Рівне, на трасі Е-40 (М-06) "Київ - Чоп". Вперше згадується в Іпатіївському літописі в 1257 році як древлянске місто Звягель (Взвягель, Возвягель), зруйноване князем Данилом Галицьким (городище Звягель збереглося в 5 км на північ від нинішнього центру міста). Пізніше належало Литві, Польщі, Росії. Збереглися залишки фундаменту та стін замку, закладеного в 1507 році князем Костянтином Острозьким на тогочасному східному кордоні Волині. У 1648 році замок захопили козацькі війська М. Кривоноса, перетворивши Звягель на опорний пункт визвольної боротьби на Волині. Після Андрусівського перемир'я 1667 року місто знову відійшло до Польщі. У 1765 році брацлавський воєвода С. Любомирський, який тоді володів містом, дав дозвіл розібрати Звягельський замок для будівництва Воздвиженського костелу (знищений в 1930-х рр.). Після поділу Речі Посполитої Звягель відійшов до Російської імперії, в 1795 році був перейменований на Новоград-Волинський і навіть ненадовго став губернським центром. Тут народилася українська письменниця Л. Українка: працює Літературно-меморіальний музей, встановлено пам'ятник і меморіальну дошку на будинку, в якому вона жила в 1871-79 рр. При відновленні міста після Другої світової війни було втрачено багато пам'яток архітектури. Збереглася садиба Мезенцева (зараз у веденні військових). У 1990-98 рр. було відроджено Свято-Троїцький кафедральний собор, а в 2007 році - Спасо-Преображенська церква.