Пам'ятки Канева

Музей розташований у двоповерховому будинку колишньої василіанської школи, заснованої в 1781 році уніатським священиком Б. Фізикевичем коштом графа С. Понятовського, який тоді володів містом. Училище було закрито в 1838 році. Надалі будинок також використовувалося за призначенням як школа. Другий поверх був надбудований за радянських часів. У 1990 році до цього приміщення переїхав Музей народно-декоративного мистецтва, що розміщувався до того в сусідній будівлі Успенського собору. Музей налічує понад 5 тисяч експонатів: колекція скла XIII-XVI ст., вироби з дерева, картини. Є колекція зразків традиційного українського одягу та предметів народного побуту трьох центральних областей – Черкаської, Київської та Полтавської. Зокрема представлені примітивістські роботи народного художника України Марії Приймаченко, унікальна вишивка художниці С. Устименко та ін.

Перший народний музей Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі "Тарасова світлиця" виник задовго до створення Шевченківського національного заповідника. Ще у 1884 році, одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, біля неї побудували хату. В одній її половині жив перший доглядач могили Іван Ядловський, відкрився перший народний музей поета з книгою відгуків. Хата була розібрана у 1930-х роках, під час спорудження меморіалу на Тарасовій горі, але відновлена у 1991 році. В музейній експозиції представлені копія портрету Шевченка, подарованого музею художником Іллєю Рєпіним, копія рушника, вишитого для музею Лесею Українкою, ікона із зображенням Шевченка в образі святого. В другій половині відновлено кімнату охоронця Шевченкової могили з оригінальним самоваром Івана Ядловського на столі.

Тарасова гора у Каневі – національна святиня українського народу, місце поклоніння пам'яті видатного поета-пророка Тараса Шевченка. Ймовірно, на цій горі у ХІ ст. було засновано печерний Канівський монастир, після чого її почали називати Чернечою горою. У середині XIX століття, відвідавши ці місця, Т. Шевченко захотів придбати тут ділянку для спорудження садиби, проте його планам не судилося здійснитися. Після смерті в С.-Петербурзі, Шевченка спочатку було поховано на Смоленському цвинтарі, проте, на вимогу громадськості, 10 травня 1861 року труну з прахом поета було доставлено до Канева. Згідно із заповітом, його поховали на високій дніпровській кручі, яку відтоді називають Тарасовою горою. На могилі був насипаний курган та встановлений хрест. Музей "Тарасова світлиця" відкрито в колишньому будинку наглядача могили І. Ядловського. В 1925 році створено Шевченківський національний заповідник у Каневі. В 1939 році встановлений найбільший в Україні пам'ятник Шевченкові, збудовано сходи в 342 сходинки з фонтаном "Лілія". В 2010 році після багаторічної реставрації відкрито літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка.