Пам'ятки Золочівського району

Бродівський історико-краєзнавчий музей знаходиться у старій кам'яниці на центральній площі міста. Будівля була побудована у XVIII ст. для католицького монастиря, потім тут розташовувалися різні адміністративні установи. Музейна експозиція у семи залах висвітлює історію краю з найдавніших часів до середини XX ст. Також представлена ​​фотогалерея визначних пам'яток району, панорама "Броди XVII-XVIII ст.". Особливий інтерес мають матеріали, присвячені боротьбі за незалежність України в період ЗУНР, а також діяльності ОУН-УПА. Співробітники проводять екскурсії по місту та Бродівському замку.

Історико-краєзнавчий музей села Маркопіль розташований у приміщенні Маркопільської середньої школи. З 1998 року працює на громадських засадах. Музейна експозиція розділена на періоди "Давня історія", "Маркопільський замок", "Маркопіль у період світових воєн", "Шкільна освіта Маркополя". В музеї представлено близько 1000 експонатів.

Чудово збережений ренесансний замок руського воєводи Якуба Собеського, батька майбутнього короля Польщі Яна III Собеського. Господинею тривалий час була дружина воєводи Марія-Казимира де Аркуйон. Нинішній вигляд прямокутної цитаделі з чотирма бастіонами по кутах і валами по периметру фортеця набула в 1636 році. З ХІХ ст. замок почав приходити в занепад, згодом використовувався як в'язниця австрійською, радянською, польською та німецькою владами. Наприкінці XX ст. проведено реставрацію. Музейні експозиції розміщені у Великому палаці (житловому будинку зі складними комунікаціями) та Китайському палаці, який виконаний у рідкісному для Європи східному стилі. Велику цікавість відвідувачів викликає конструкція палацових туалетів. У дворі встановлено знайдені на околицях камені із загадковими готичними письменами (XV ст.), які легенда пов'язує з діяльністю лицарів-тамплієрів. Перед брамою відновлено замковий равелін (передове укріплення). Всередині працює кафе "Равелін" та сувенірна крамничка, зверху облаштований оглядовий майданчик.

Олеський замок, що входить до "Золотої підкови Львівщини", - один із найвідоміших замків України. Височить над містечком Олесько на 50-метровому пагорбі, його добре видно з траси. Споруджений у XIII-XIV ст. галицько-волинськими князями. Замок вперше згадується в 1327 р., коли він перейшов у власність князя Юрія II Болеслава. В середні віки твердиня неодноразово зазнавала нападів татар, руйнувалася та відновлювалася. В XVII ст. Олеським замком володіли магнати Даниловичі, що відбудували його в нинішньому вигляді. УВ 1629 р. тут народився онук Івана Даниловича, майбутній король Польщі Ян ІІІ Собеський. Тут служив батькл Б. Хмельницького Михайло Хміль. Відновленням замку після сильного землетрусу в 1882 р. займалося польське Товариство опіки над замком в Олесько. З 1970-х років у приміщенні Олеського замку розміщується філія Львівської галереї мистецтв. Зокрема, в експозиції представлені роботи всесвітньо відомого українського скульптора І. Пінзеля. Перлина колекції – величезне (7,65 м х 7,3 м) батальне полотно М. Альтомонте "Битва під Віднем". На схилах пагорба розбитий італійський парк із старовинними та сучасними скульптурами.

Найкрасивіший замок "Золотої підкови Львівщини", яскравий зразок переходу від оборонної до палацової архітектури дворянських резиденцій. Побудований за проєктом італійського арх. А. дель Акви та військового інженера Г. де Боплана (автора відомого "Опису України" та укладача "Генеральної карти України") для коронного гетьмана С. Конєцпольського на північній околиці давньоруського Пліснеського городища. Був одним із найпрекрасніших палаців на території Східної Європи, втілював модний на той час тип аристократичної резиденції, що поєднував розкішне житло з бастіонними укріпленнями (ттак зване palazzo in fortezza). Після Визвольної війни Собеські, які нволоділи замком з 1648 року, відновили палац та прикрасили інтер'єри. Тут відбувалися грандіозні бали за участю європейських монархів. Російський цар Петро I, який побував тут в 1711 році, вивіз до Петербурга кілька скульптур італійських майстрів і невдовзі розгорнув будівництво Петропалацу. Новий власник Підгорців В. Ржевуський у 1728-79 рр. провів масштабну реконструкцію замку, почав збирати колекцію скульптури та живопису, а також організував приватний театр. У ті часи Підгірці прославилися "галицьким Версалем". Останні власники – князі Сангушки – перетворили свою резиденцію на музей, але на початку Першої світової війни змушені були рятувати колекцію. В 1939 році Р. Сангушко вивіз багату колекцію творів мистецтва до Бразилії та створив Фонд Сангушків, яким керують його нащадки. За радянських часів палац був пограбований, інтер'єри знищила пожежа, в приміщеннях розмістили туберкульозний санаторій. У радянському телесеріалі "Д" Артаньян і три мушкетери" Підгорецький замок виконав роль міської ратуші, де проходив бал у міських старійшин, куди бравий гасконець доставив алмазні підвіски королеви (багато хто вважає, що це був Лувр або Версаль). З 1997 року ведеться реставрація та створення музею. Для відвідування доступний двір з колодязем, тераса на бастіонах, виставка старих фотографій у казематах, а також підземелля замку з експозицією "Біла пані", яка присвячена легенді про привид Підгорецького замку.