Пам'ятки Львова

Художньо-меморіальний музей Івана Труша у Львові відкритий 1989 року, до 120-річчя від дня народження митця. Знаходиться двоповерховому будинку, зведеному 1910 року на замовлення художника за проектом відомого українського архітектора Олександра Лушпинського у стилі пізньої сецесії. Тут він мешкав разом із сім'єю до до кінця життя. Музейна експозиція презентує основні сторінки життя та творчості живописця, представляє його як визначного українського імпресіоніста, майстра пейзажу, портретиста, автора жанрових композицій, а також популяризатора української культури, редактора і видавця українських часописів, активного громадського діяча початку ХХ століття. Представлені портрети видатних українських діячів, полотна з видами Львова та Києва, краєвиди Криму та Карпат, італійські та єгипетські пейзажі, а також родинні світлини та меморіальні речі. Музей Івана Труша є філією Національного музею у Львові ім. Андрея Шептицького.

Музей видатного українського скульптора доби бароко Івана Георгія Пінзеля розташований у колишньому костелі кларисок, що є пам’яткою архітектури XVII століття. Скромний за архітектурою, але розкішно розписаний з середини храм споруджений у 1607 році Павлом Римлянином і Бернардом Авелідесом на місці старої каплиці монахинь кларисок бернардинського ордену. З тих часів збереглись ренесансні елементи бічного фасаду костелу від вулиці Личаківської. У 1740-х роках костел зазнав реконструкції у бароковому стилі, а під час реставрації 1938-1939 років було добудовано вежу. Інтер'єри храму прикрашають зроблені у XVIII столітті розписи Станіслава Строїнського, окремі пізніші сюжети у південній наві належать пензлю Тадеуша Попеля. З 1996 року в костелі кларисок розташовується Музей барокової скульптури Іоана Георгія Пінзеля, якого називають "українським Мікеланджело". Тут зібрано найбагатшу колекцію унікальних барокових скульптур майстра, які вдалося відшукати і врятувати в 1970-х роках. Музей Івана Георгія Пінзеля є відділом Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького.

Пожежно-технічна виставка ГУ МНС відкрита в будівлі Управління пожежної безпеки у Львівській області. В першій залі відображено історію розвитку пожежної справи на Галичині та, зокрема, у Львові. Серед експонатів - насос австрійського виробництва 1849 року. Друга зала присвячена бойовим будням вогнеборців. Експозицію завершує зал, присвячений Чорнобильській катастрофі.

Нова експозиція сучасного мистецтва Львівської національної галереї мистецтв імені Бориса Возницького відкрилася у 2021 році в сучасній двоповерховій адміністративній будівлі з силікатної цегли, зведеній за радянських часів позаду Палацу Потоцьких. У семи залах музею розгорнута ретроспектива львівського мистецтва від ранніх модерних експериментів до прикладів естетики пізнього структуралізму.

Розпочинає експозицію зал історичного авангарду та високого модернізму 1914-1939 років. Наступний розділ ілюструє екзистенційну чутливість повоєнного суспільства та стан соціального відчуження львівських інтелектуалів у добу тоталітарного пресингу 1939-1953 років, зокрема експонуються роботи Карла Звіринського та митців його "герметичного кола". Далі представлені роботи митців 1960-1970 років: Євгена Лисика, Любомира Медвідя, Івана Остафійчука, Романа Жука, Романа Петрука, у чиїх творах відстежуються впливи європейських течій: дадаїзму, сюрреалізму та нео-експресіонізму, а також проявляється масштабне явище "львівського нео-авангарду". Останні зали експонують твори завершальної фази модерної естетики та візуалізують перехідну добу між львівським модернізмом та постмодернізмом. Твори Мирослава Ягоди, Романа Жука, Ростислава Лаха, Андрія Сагайдаковського – розкривають явище антисоціального відчуження, близького до західного означення "транс-авангарду".

Музей народної архітектури та побуту імені Шептицького "Шевченківський гай" розташований на лісистих пагорбах у східній частині Львова, за Високим Замком. Розділений на шість етнографічних зон, що репрезентують побут різних народностей Західної України: бойківську, лемківську, гуцульську, буковинську, подільську, волинську. Тут зібрано понад 120 пам'яток архітектури із західних областей: 6 церков, житлові будинки, кузня, школа, тартак, сукновальня, водяний млин і вітряк. Найстаріший експонат – селянська хата 1749 року.

Музей сакрального мистецтва Львівської архиєпархії імені Отця Антона Петрушевича Курії Львіської Архиєпархії Української греко-католицької церкви відкрито в 2008 році у відреставрованому храмі Св. Климентія Шептицького. Представлено експозицію пам'яток іконописного мистецтва, зібраного ченцями-студитами після легалізації УГКЦ.

Будівля Міського арсеналу Львова є однією зі збережених частин міських фортифікаційних укріплень XVI століття. Перша невелика зброярня існувала цьому місці ще на початку XV століття, але після пожежі 1571 року її знесли та збудували у 1574–1575 роках нове двоповерхове приміщення для виготовлення та зберігання зброї. Архітекторами ймовірно були відомі львівські будівничі Павло Щасливий та Себастян Мочиґемба. Східним боком Арсенал прилягав до Високого оборонного муру між Токарівською і Шевською вежами. Перед будівлею стояла бастея. При арсеналі були відкриті майстерні для відливу гармат та дзвонів, лагодження зброї. Поряд містився склад боєприпасів. За австрійської влади у XVIII столітті будівля використовувалася як неофіційна в'язниця. Зокрема, в ній утримували гайдамаків – учасників Коліївщини, про що нагадує меморіальна дошка.

У 1981 році в приміщеннях Міського арсеналу відкрився музей "Арсенал", який представляє одну з найкращих у країні колекцій зброї з 30 країн світу. В експозиції: давньоруські та козацькі булави, витончені арабські шаблі, кинджали народів Кавказу та арабського Сходу, важкі європейські дворучні мечі, обладунки польських "крилатих гусар", рушниці і пістолети з різними типами замків, гармати з гербами та багато іншого. Чимало пам’яток декоровано дорогоцінними металами, самоцвітами, слоновою кісткою, перлами, коралами, перламутром. І це лише невелика частина колекції зброї Львівського історичного музею, яка налічує близько 4,5 тисяч одиниць. При музеї працює антикварний салон. Відвідувачам із порушеннями зору пропонується аудіодискрипція.

Музей альманаху "Русалка Дністрова" – філія Львівської галереї мистецтв. Розміщується в пам'ятці архітектури XVIII ст. - дзвіниці Святодухівської церкви. В 1939 році сама церква була знищена німецькою бомбою, залишилася лише вежа-дзвіниця з барочним завершенням, на якій знаходиться унікальний годинник, пожертвований у XVII столітті гетьманом Іваном Виговським Манявському скиту та пізніше перевезений та встановлений на Святодухівській дзвіниці. Експонати музею висвітлюють громадську, дослідницьку, літературну та видавничу діяльність засновників гуртка "Руська трійця" М. Шашкевича, І. Вагилевича та Я. Головацького, які з 1873 року видавали західноукраїнський літературний альманах "Русалка Дністрова" народною українською мовою.

Музично-меморіальний музей Соломії Крушельницької розташований у колишньому будинку співачки, який вона купила в 1903 році, перебуваючи в зеніті своєї творчої кар'єри. Музей було відкрито з ініціативи її племінниці О. Бандровської у 1989 році після завершення реставрації будинку. У відтворених інтер'єрах кімнат зібрано особисті речі співачки, концертні сукні, фотографії та документи. Експозиція розповідає про дитинство Крушельницької, історію її артистичної діяльності у Львові, Відні, Парижі, Варшаві, Мілані та на інших оперних майданчиках світу. В музичному салоні музею регулярно відбуваються концерти.

Національний музей у Львові ім. Андрея Шептицького представляє видатну колекцію творів української національної культури та мистецтва. Понад 175 тисяче експонатів віддзеркалюють еволюцію художньої культури України впродовж дев’яти століть. Особливу цінність має збірка сакрального мистецтва ХІІ–ХVІІІ століть.

Заклад заснував у 1905 році греко-католицький митрополит Андрей Шептицький як "Церковний музей", у 1913 році урочисто передав його у дар українському народу. Роботу з організації музею очолював професор Іларіон Свєнціцький, активну участь у його розвитку брали Іван Франко, Михайло Грушевський та ін.

У просторих експозиційних залах основного музейного корпусу розгорнуто постійну експозицію "Українського мистецтва ХІІ – початку ХХ століть", що презентують перлини національної та світової мистецької скарбниці. Серед творів українського середньовічного сакрального мистецтва виділяються давні ікони: "Юрій Змієборець" (ХІV ст.), "Архангел Михаїл з діяннями" (ХІV ст.), "Св. Параскева П'ятниця" (ХІV ст.), "Богородиця Одигітрія" (ХV ст.) та ін. У книжкових фондах – Бучацьке Євангеліє (ХІІІ ст.), Пандекти Антіоха (1307 р.), видання першодрукарів Швайпольта Фіоля, Франциска Скорини, Івана Федорова та ін. Також представлена графіка, скульптура, народне мистецтво.

Відділами Національного музею Шептицького є експозиція "Українське мистецтво ХХ століття", художньо-меморіальні музеї Івана Труша, Олекси Новаківського, Олени Кульчицької, Леопольда Левицького, облаштовані у колишніх оселях та творчих майстернях цих видатних українських митців.

Меморіал пам'яті жертв окупаційних режимів "В'язниця на Лонцького" відкрито в будівлі, яку протягом 85 років займали каральні органи різних влад. Комплекс на перетині сучасних вулиць Бандери та Коперника споруджений в кінці ХІХ ст. для австрійської жандармерії. Потім у будівлі розташовувалися в'язниці польської, німецької та радянської влади. В 1941 році тут було знищено найбільшу в Західній Україні кількість політв'язнів – 1645. За часів німецької окупації в будівлі розміщувалася слідча в'язниця Гестапо. Після Другої світової війни вона використовувалася радянськими карально-репресивними органами для утримання полонених повстанців. Після проголошення незалежності України, тут був розташований слідчий ізолятор СБУ. Музейний комплекс відкрито Центром досліджень визвольного руху та Службою безпеки України. Відтворено автентичну обстановку в'язниці. Комплекс включає камеру-одиначку, камеру смертників, кабінет слідчого. Представлені розсекречені "розстрільні списки", а також архівна справа одного з найвідоміших в'язнів - отця Миколи Хмілевського, керівника підпільної греко-католицької церкви та члена Української головної визвольної ради. Екскурсії проводяться за попереднім записом.

Елегантна ренесансна будівля була збудована для графа Сапеги, проте пізніше архітектор Ян де Вітте перебудував його для родини Любомирських. З ХІХ ст. будівля належала українському товариству "Просвіта". Зараз у приміщенні знаходиться експозиція Музею старовинних європейських меблів та порцеляни (680 предметів).

Найрозкішніший палац Львова створений для впливових польських магнатів Потоцьких за проєктом спілки львівських архітекторів Людвіга Балдвіна-Рамулта, Юліуша Цибульського, Петра Гарасимовича та Леонарда Марконі. Замовником був граф Альфред II Юзеф Потоцький, завершував будівництво його син Роман Потоцький. Палац у стилі історизму споєктовано за зразком резиденцій entre cour et jardin короля Людовіка XIV епохи барокового класицизму, коли чітке планування поєднується із багатим зовнішнім оформленням. Збереглися інтер'єри у стилі короля Людовіка XVI. Зокрема, на першому поверсі розміщені парадні зали для прийому гостей, в оформленні яких широко використано ліпнину, позолоту, кольоровий мармур, розпис. За радянських часів тут розміщувався Палац одружень.

2007 року в Палаці Потоцьких відкрили Музей європейського мистецтва XIV-XVIII століть – відділ Львівської національної галереї мистецтв ім. Бориса Возницького. На другому поверсі представлено одну з найбагатших збірок творів європейського мистецтва в Україні, серед яких "Ловля коралів і перлів" Якопо Цуккі, "Платіж" Жоржа де ла Тура, "Портрет молодої патриціанки" Софонісби Ангішоли, "Алегорія Божественного милосердя" невідомого німецького художника XVІІ століття, "Відвідини Марії Єлизаветою" Яна ван Скореля, ескізи монументальних розписів Пауля Трогера, Йозефа Вінтерхальтера, Антона Франца Маульберча та інших.

На подвір'ї палацу Потоцьких відкрито парк мініатюрних замків. Архітектор Ігор Качор створив у масштабі 1:50 макети 8 фортифікаційних споруд, які існують зараз або існували раніше на історичних теренах України-Русі.

Триповерхова кам'яниця на розі площі Ринок та вулиці Ставропігійської є однією з найстаріших будівель центральної частини Львова. Збудована у стилі пізнього ренесансу в 1593 році. Саме в цьому будинку заможний флорентійський купець Роберто Бандінеллі в 1629 році відкрив першу у Львові пошту. Пізніше власниками були були місцеві вірмени, австрійці, поляки.

Зараз "Палаццо Бандінеллі" є відділом Львівського історичного музею, що відтворює житлові інтер’єри, характерні для побуту заможних львів’ян XVII–XVIII століть. До уваги відвідувачів – зала для урочистих прийомів, а також анфілади кімнат: вітальні, галереї парадного портрету, кабінету, їдальні тощо. В кімнатах експонуються зразки меблів ручної роботи, порцелянового та фаянсового посуду з Європи, Китаю та Японії, колекція столового срібла, живописні полотна. Окрасою колекції є ткані шпалери, виготовлені на індивідуальне замовлення короля Франції Людовіка XVI. Велику цікавість викликає інтер’єр кухні, де зібрано зразки старовинного металевого посуду.

Раніше в Палаццо Бандінеллі розміщувався музей "Королівська пошта", що розповідав про розвиток поштової служби на Галичині, будівництво поштових трактів, відкриття поштових станцій з готелями, появу диліжансів та листоноші.

Перший музей ретро мотоциклів відкрив у Львові колекціонер О. Бойко та його друзі із клубу "ЗАЗ-Козак". В експозиції представлено 50 раритетних мотоциклів, моторолерів, мопедів, мотовелосипедів післявоєнного періоду. Серед них не лише Java, "Мінськ", "Восход", "Іж", "Дніпро" та інші машини радянського виробництва, а й італійські, польські, німецькі, французькі марки. Всі моделі відреставровано, половина з них досі на ходу. Найстаріший експонат – військовий мотопричіп, виготовлений у Швейцарії в 1944 р. На основі мотоцикла "Дніпро" К650 львівські реставратори створили санітарний мотоцикл. Також можна побачити класичний "візочний" мотоцикл патрульної служби радянських часів.