Пам'ятки Черкаської області

Державний історико-архітектурний заповідник "Стара Умань" об'єднує 68 об’єктів історико-культурної спадщини в центральній частині міста Умань. Адміністрація і виставковий зал розташовуються в приміщеннях Василіанського монастиря – найдавнішої будівлі міста. Монастир збудував воєвода Київський Францішек Салезій Потоцький у 1764-1784 роках для греко-католицького монастиря з василіанським училищем, яке стало колискою поетів "української школи" у польській літературі. Після ліквідації Польської держави 1832 року та конфіскації маєтків власника Умані графа Потоцького василіанську школу було закрито, будівлі монастиря використовувалися для адміністративних цілей. За радянських часів тут перебувала військова частина. З 2006 року в колишньому монастирському комплексі розміщується адміністрація Державного історико-архітектурного заповідника "Стара Умань" з виставковими залами, в яких проводяться тимчасові виставки. У підземних приміщеннях організовано туристичний маршрут "Таємничі підземелля Василіанського монастиря". Також в заповіднику можна замовити міські екскурсії "Вулицями старої Умані", "Умань в роки Другої світової війни", "Умань і хасиди".

Приватний історико-етнографічний музей-заповідник "Козацькі землі України" заснував у 2006 році мистецтвознавець, історик, художник Володимир Недяк на кошти Шевченківської премії, яку він отримав за книгу "Україна – козацька держава". На даний момент практично закінчено "Козацький хутір полковника Тараса Бульби": діючі млини, стайні, кошари, хлів для волів, колодязь, комори, льох. Завершується будівництво "Гетьманської кам'яниці". У музейній експозиції представлено велику етнографічну колекцію. Виставлено кілька автентичних половецьких (скіфських) баб. Родзинка скансену – тварини. Вівці, корови, кози, кролики, коні, воли та буйвол пасуться на спеціально засіяній ділянці степу. З тваринами можна пограти, а на конях – покататися. Згодом планується ресторан, готель та інша інфраструктура для відпочинку та розваг.

Історичний музей Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташований на території палацу Лопухіних-Демидових у Корсуні-Шевченківському, працює на правах науково-дослідного відділу заповідника. Понад 2000 експонатів у шести залах розкривають історію Корсунщини в контексті історії всієї України від найдавніших часів до сьогодення. Представлені фрагменти трипільської кераміки, речі з кіммерійського й скіфських поховань, слов’янські прикраси, польська гармата, обладунки й озброєння поляків, українців і московських стрільців. Також експонуються речі з князівського палацу Лопухіних-Демидових. Наочне уявлення про ключові історичні події краю дають діорами "Антикріпосницьке повстання 1855 року на Корсунщині" та "Корсунська битва 1648 року". Окремі розділи експозиції розповідають про колективізацію і Голодомор, про участь корсунців у Першій і Другій світових війнах, Українській революції 1917-1921 років і в російсько-українській війні.

Будинок керуючого маєтком у Кам'янці - частина колишньої садиби родини декабриста В. Давидова. Будинок збудований сином декабриста Левом. Оскільки його батько був засланий до Сибіру і позбавлений майна, син не мав права на батьківську спадщину. Тоді його запросили на посаду головного керуючого Кам'янським маєтком. Тобто де-факто він керував своїм маєтком, але де-юре воно йому не належало. На виділеній йому ділянці він збудував будинок для родини та службові приміщення. В цьому будинку часто зупинявся П. Чайковський, сестра якого була одружена з Давидовим. У 1920-х роках тут знаходилася Кам'янська ЧК, пізніше поліклініка та дитяча музична школа ім. Чайковського. Наразі тут розташовані Кам'янський історичний музей, Кам'янська картинна галерея та офіс Кам'янського історико-культурного заповідника.

Національний заповідник "Батьківщина Тараса Шевченка" об'єднує три села, в яких минули дитячі роки майбутнього письменника: Шевченкове, Моринці, Будище. Заповідник створений у 1992 році на базі літературно-меморіального музею Тараса Шевченка у Шевченковому. Саме тут була садиба батьків Тараса, в якій пройшли його дитячі роки, та яку він неодноразово описував у своїх творах. В 1914 році садибу викупили київські діячі культури, а в 1939 році тут було відкрито музей. Батьківський будинок відновлено за малюнками Шевченка, у садку збереглася могила матері. Експозиція в основній будівлі музею відтворює життєвий шлях Кобзаря. Представлені його особисті речі, перші видання книг, документи, портрети та фотографії.

Будинок Цибульських у Черкасах - історична будівля в центрі міста, збудована в середині ХІХ ст. Належала родині купців першої гільдії, була найвищим будинком міста свого часу. З 18 по 22 липня 1859 року тут зупинявся Тарас Шевченко у свого друга Є. Цибульського. За радянських часів тут було відкрито музей однієї книги – "Кобзаря" Шевченка. Представлено прижиттєві та посмертні видання письменника, зокрема раритетний "Кобзар" 1840 року.

Музей розташований у двоповерховому будинку колишньої василіанської школи, заснованої в 1781 році уніатським священиком Б. Фізикевичем коштом графа С. Понятовського, який тоді володів містом. Училище було закрито в 1838 році. Надалі будинок також використовувалося за призначенням як школа. Другий поверх був надбудований за радянських часів. У 1990 році до цього приміщення переїхав Музей народно-декоративного мистецтва, що розміщувався до того в сусідній будівлі Успенського собору. Музей налічує понад 5 тисяч експонатів: колекція скла XIII-XVI ст., вироби з дерева, картини. Є колекція зразків традиційного українського одягу та предметів народного побуту трьох центральних областей – Черкаської, Київської та Полтавської. Зокрема представлені примітивістські роботи народного художника України Марії Приймаченко, унікальна вишивка художниці С. Устименко та ін.

Музей Тараса Шевченка відкрито в 2014 році на території заїжджого двору Нагановського в селі Мошни, де Шевченко жив кілька днів після звільнення з-під арешту в 1859 році, під час своєї третьої (і останньої) подорожі Україною. Від заїжджого двору зберігся житловий будинок, де й розмістилася основна експозиція музею. В 2013 році, перед відкриттям музею, у будинку було проведено капітальний ремонт, перекрито дах, підлито бетонний фундамент. Але всі стіни, пороги, перекриття та піч із лежанкою залишилися оригінальними. Збережено й планування будинку. В кімнатах виставлені оригінальні меблі XIX століття, домашнє начиння, вишиті рушники, ікони. Всі будівлі у дворі колишнього заїжджого двору відтворені за описами та малюнками.

Моринський музейний комплекс – реконструйована сільська садиба в селі Моринці, де у 1814 році народився майбутній Кобзар. Його батьки Григорій Шевченко та Катерина Бойко кілька років прожили у порожній хатці засланого на каторгу селянина Копія поряд із будинком Якима Бойка, діда новонародженого Тараса. Обидві хати відновили за малюнками та докладним описом шевченкознавця О. Кониського у 1989 році з ретельним дотриманням технології та всіх особливостей народної архітектури, характерної для цієї місцевості. Із сусідньої Керелівки (Шевченкове) до садиби перенесено оригінальну дерев'яну зовнішню комору. В інтер'єрах житлових будинків відтворено скромний побут Шевченкової родини. За будинками відкривається чудовий краєвид на яр, засаджений фруктовим садом. Встановлено пам'ятник Катерині Бойко із маленьким Тарасом на руках. Споруджено каплицю.

Перший народний музей Тараса Шевченка на Чернечій горі у Каневі "Тарасова світлиця" виник задовго до створення Шевченківського національного заповідника. Ще у 1884 році, одночасно із завершенням впорядкування Шевченкової могили, біля неї побудували хату. В одній її половині жив перший доглядач могили Іван Ядловський, відкрився перший народний музей поета з книгою відгуків. Хата була розібрана у 1930-х роках, під час спорудження меморіалу на Тарасовій горі, але відновлена у 1991 році. В музейній експозиції представлені копія портрету Шевченка, подарованого музею художником Іллєю Рєпіним, копія рушника, вишитого для музею Лесею Українкою, ікона із зображенням Шевченка в образі святого. В другій половині відновлено кімнату охоронця Шевченкової могили з оригінальним самоваром Івана Ядловського на столі.

Художня галерея Корсунь-Шевченківського державного історико-культурного заповідника розташована на третьому поверсі триповерхового флігеля палацу Лопухіних-Демидових у Корсуні-Шевченківському, є частиною науково-дослідного відділу заповідника. В 14 музейних залах експонуються твори живопису, графіки й скульптури ХVІІІ-ХХІ століть. Зокрема, представлені три роботи відомого українського художника й педагога XIX століття, одного з найближчих друзів Тараса Шевченка Івана Сошенка: "Форум Юлія в Стародавньому Римі", "Храм Вести – стародавній італійський храм у Римі", "Порт у Кумах. Італія". Під час реставрації останньої зі зворотного боку картини Сошенка була виявлена гравюра "Порт у Кумах" відомого італійського художника і гравера Доменіко Кунего з аналогічним сюжетом, яка тепер посідає особливе місце в експозиції. Також представлені картини Луїджі Йоріні, Олександра Лопухова, Василя Непийпива, Андрія Чебикіна, Миколи Єсипенка, деяких сучасних майстрів.

Черкаський обласний краєзнавчий музей розташований у сучасній будівлі, збудованій у 1985 році в історичному центрі міста, поряд із Пагорбом слави (Замковою горою). Проєкт розробили місцеві архітектори Кондрацький, Собчук, Фурсенко. В 30 залах розміщено розділи природи краю, археології, етнографії, історії краю ХІV – поч. XX ст., а також нової та новітньої історії з 1917 року до сьогодення. Загалом представлено 12 тисяч експонатів. Тут зберігаються козацькі прапори та копія першого листа Богдана Хмельницького до російського царя Олексія Михайловича з проханням про допомогу у війні з Польщею, написаного в Черкасах 8 червня 1648 року. Представлені інші рідкісні предмети козацьких часів, у тому числі пічні кахлі ІІ пол. XVII ст. з рельєфним сюжетом "Три мушкетери" та написом "Жолдак".

Черкаський художній музей розташований у приміщенні колишнього міськкому комуністичної партії, яке було звільнено після серпневих подій 1991 року. Експозицію сформовано з колишніх приватних колекцій графа Бобринського, князів Лопухіних, Білокопитових, які були передані в 1918 році Черкаському історико-педагогічному музею імені Тараса Шевченка. Відділ декоративно-ужиткового мистецтва знайомить із народним мистецтвом середнього Подніпров'я. У другому розділі представлено іконопис ХVII-ХIХ століть, прекрасний портретний живопис XVIII - початку XX століття.

Тарасова гора у Каневі – національна святиня українського народу, місце поклоніння пам'яті видатного поета-пророка Тараса Шевченка. Ймовірно, на цій горі у ХІ ст. було засновано печерний Канівський монастир, після чого її почали називати Чернечою горою. У середині XIX століття, відвідавши ці місця, Т. Шевченко захотів придбати тут ділянку для спорудження садиби, проте його планам не судилося здійснитися. Після смерті в С.-Петербурзі, Шевченка спочатку було поховано на Смоленському цвинтарі, проте, на вимогу громадськості, 10 травня 1861 року труну з прахом поета було доставлено до Канева. Згідно із заповітом, його поховали на високій дніпровській кручі, яку відтоді називають Тарасовою горою. На могилі був насипаний курган та встановлений хрест. Музей "Тарасова світлиця" відкрито в колишньому будинку наглядача могили І. Ядловського. В 1925 році створено Шевченківський національний заповідник у Каневі. В 1939 році встановлений найбільший в Україні пам'ятник Шевченкові, збудовано сходи в 342 сходинки з фонтаном "Лілія". В 2010 році після багаторічної реставрації відкрито літературно-меморіальний музей Тараса Шевченка.