Пам'ятки Ковельського району

Ковельський історичний музей розташований у центральному міському парку, який носить ім'я Лесі Українки. Експозиція розповідає про історію Ковельщини з найдавніших часів до наших днів: зброю та прикраси XI-XIV століть, предмети козацької доби, діюче ковальське хутро та ковадло кінця XIX століття, ковальський механізм початку ХХ століття. Представлені традиційні народні костюми мешканців краю ХІХ-ХХ століть. Поруч у парку встановлено пам'ятник Лесі Українці.

Літературно-меморіальний музей Лесі Українки (Лариси Косач) відкрито на території садиби родини Косачів під Ковелем. Тут майбутня поетеса провела дитячі та юнацькі роки, з 1882 по 1897 рр. Її талант сформувався під впливом легенд волинського краю, які переказувала їй мати – письменниця Олена Пчілка (Ольга Косач). Тут Леся Українка розпочала свій творчий шлях, написавши близько 80 творів: "Конвалія", "Сафо", "Русалка", "Співак", "В'язень" та ін. Зберігся "Білий дім" із солярієм на даху веранди, побудований спеціально для Лесі батьком - Петром Косачом, а також "Сірий дім" самого батька. У будинках відтворено автентичну обстановку, виставлено особисті речі Косачів. На місці великого садибного будинку наразі знаходиться літературно-меморіальний музей Лесі Українки.

Мальовниче урочище Нечимне з озером серед заповідного лісу описане Лесею Українкою в поемі "Лісова пісня". Тут була лісова садиба, в якій юна Леся проводила літні місяці в гостях у дядька Лева - прототипу одного з персонажів знаменитої драми-феєрії. Саме від нього майбутня поетеса почула безліч казкових історій про мавок, русалок, лісовиків та інших персонажів народного фольклору. Нині на території знаходиться невеликий музейний будиночок, колодязь дядька Лева, галерея дерев'яних скульптур. Саме озеро майже повністю заросло, очисні роботи не проводяться.

Старовижівський краєзнавчий музей розташований у старій будівлі пошти, збудованій в середині XX ст. Фонди налічують майже 4 тисячі експонатів. У природничому відділі представлені опудала тварин. В етнографічній колекції є старовинна віялка, ткацький верстат, вишиті сорочки, плетені із соломи та верби бочки, прядки та інші предмети домашнього вжитку. Історію пожежної справи відображають експонати як українського, так і польського походження: помпа, пожежні каски, одяг пожежників. В історичному відділі представлено археологічні знахідки, холодну зброю, фрагменти кераміки, прикраси.