Сваловичі

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону. Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії. Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX ст., завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи перекриті очерет ...

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону. Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії. Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX ст., завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи перекриті очеретом. Історичну та культурну цінність мають різноманітні народні промисли, зокрема лозоплетіння, вишивка, ткацтво. В селі виробляють домоткане лляне полотно, тчуть рушники, вишивають картини. До села веде 10 км гравійної дороги, вулиці самого села піщані. На території села знаходиться відділ Національного парку "Прип'ять-Стохід", де можна отримати інформацію про місцеву флору та фауну. Вид на Прип'ять відкривається з 10-метрової оглядової вежі.

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону. Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії. Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX ст., завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи перекриті очерет ...

Село Сваловичі розташоване у віддаленому місці посеред глухих поліських боліт і лісів на березі річки Прип'ять при впаданні в неї річки Стохід неподалік від білоруського кордону. Відноситься до зникаючих населених пунктів - чисельність населення сьогодні становить менше 30 осіб. У давнину Сваловичі належали пінським князям, пізніше були королівським селом, а в 1702 році стали власністю пінського хорунжого Корженевського. Пізніше належали Чарноцьким. В 1796 році село увійшло до складу Любешівської волості Пінського повіту Мінської губернії. Під час Другої світової війни село було спалене нацистами, проте відродилося в автентично-дерев'яному стилі XIX ст., завдяки чому тепер нагадує живий музей архітектури та побуту поліщуків: всі будинки побудовані зі зрубу, дахи перекриті очеретом. Історичну та культурну цінність мають різноманітні народні промисли, зокрема лозоплетіння, вишивка, ткацтво. В селі виробляють домоткане лляне полотно, тчуть рушники, вишивають картини. До села веде 10 км гравійної дороги, вулиці самого села піщані. На території села знаходиться відділ Національного парку "Прип'ять-Стохід", де можна отримати інформацію про місцеву флору та фауну. Вид на Прип'ять відкривається з 10-метрової оглядової вежі.