Тиниця

Село Тиниця розташувалося у верхів'ях річки Малий Ромен, в 7 км на південний схід від міста Бахмач. Засноване вихідцями з Правобережної України. Вперше в письмових джерелах Тиниця згадується в 1659 році, коли тут розташовувався штаб армії гетьмана І. Виговського і хана Мехмеда IV Гиря (звідси союзна армія рушила до Конотопу, де розгромила війська Московії). Село тоді належало полковнику А. Ребріковскому, а після закінчення Північної війни перейшло до роду Кочубеїв. Кочубеї заклали парк і садибу, які збереглися донині. В 1841 році побудована дерев'яна Покровська церква. Останніми власниками садиби були поміщики Галагани.

Село Тиниця розташувалося у верхів'ях річки Малий Ромен, в 7 км на південний схід від міста Бахмач. Засноване вихідцями з Правобережної України. Вперше в письмових джерелах Тиниця згадується в 1659 році, коли тут розташовувався штаб армії гетьмана І. Виговського і хана Мехмеда IV Гиря (звідси союзна армія рушила до Конотопу, де розгромила війська Московії). Село тоді належало полковнику А. Ребріковскому, а після закінчення Північної війни перейшло до роду Кочубеїв. Кочубеї заклали парк і садибу, які збереглися донині. В 1841 році побудована дерев'яна Покровська церква. Останніми власниками садиби були поміщики Галагани.