Збараж

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах р. Гнєзна (притока р. Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри. Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В ур. Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV ст. князем Д. Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 р. місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 р. місто та замок були повністю спалені татарами. Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і заклали новий замок, що чудово зберігся до наших днів. В XVIII ст. він належав князям Вишневецьким. Збаразьки ...

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах р. Гнєзна (притока р. Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри. Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В ур. Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV ст. князем Д. Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 р. місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 р. місто та замок були повністю спалені татарами. Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і заклали новий замок, що чудово зберігся до наших днів. В XVIII ст. він належав князям Вишневецьким. Збаразький замок прославився під час Визвольної війни, витримавши в 1649 р. облогу козацьких військ Б. Хмельницького, що закінчилося підписанням Зборівської угоди (ці події описані в романі Г. Сенкевича "Вогнем і мечем"). У 1707 р. в Збаражі побували гетьман І. Мазепа та російський цар Петро I. Зараз місто є центром Національного заповідника "Замки Тернопілля". Є безліч архітектурних пам'яток, розвивається туристична інфраструктура: готелі, ресторани.

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах р. Гнєзна (притока р. Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри. Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В ур. Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV ст. князем Д. Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 р. місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 р. місто та замок були повністю спалені татарами. Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і заклали новий замок, що чудово зберігся до наших днів. В XVIII ст. він належав князям Вишневецьким. Збаразьки ...

Багате на історичні пам'ятки містечко Збараж розкинулося на берегах р. Гнєзна (притока р. Серет), на північно-західних околицях гірської гряди Товтри. Відоме з 1211 року, входило до складу Галицько-Волинського князівства, потім Польщі, Австро-Угорщини. В ур. Старий Збараж збереглося давньоруське городище із залишками замку, побудованого в XIV ст. князем Д. Корибутом з династії Гедиміновичів. З 1434 р. місто стало резиденцією польських князів Несвицьких, які незабаром стали називатися Збаразькими. У 1589 р. місто та замок були повністю спалені татарами. Після цього брати Христофор та Юрій Збаразькі вирішили перенести свою резиденцію на схід - на місце нинішнього Збаража, де і заклали новий замок, що чудово зберігся до наших днів. В XVIII ст. він належав князям Вишневецьким. Збаразький замок прославився під час Визвольної війни, витримавши в 1649 р. облогу козацьких військ Б. Хмельницького, що закінчилося підписанням Зборівської угоди (ці події описані в романі Г. Сенкевича "Вогнем і мечем"). У 1707 р. в Збаражі побували гетьман І. Мазепа та російський цар Петро I. Зараз місто є центром Національного заповідника "Замки Тернопілля". Є безліч архітектурних пам'яток, розвивається туристична інфраструктура: готелі, ресторани.