Синица

Село Синица на правом берегу р. Рось расположено между Богуславом и Таращей. Остатки двух древнерусских городищ свидетельствуют о том, что в поселение существовало в глубокой древности. К югу от р. Рось сохранились следы Змиевых валов. По преданию, некогда Синица была городом с несколькими церквями и греко-католическим монастырем. В документах впервые упоминается в 1706 г., когда была основана церковь Воскресения Христова (уничтожена в 1962 г.). В 1765 г. Синица считалась местечком. Входила во владения князя С. Понятовського, затем графа К. Браницкого. Нынешний Вознесенский храм открыт на месте прежнего в приспособленном помещении.

Село Синиця на правому березі річки Рось розташоване між Богуславом і Таращею. Залишки двох давньоруських городищ свідчать про те, що поселення існувало в глибокій давнині. На південь від річки Рось збереглися сліди Змієвих валів. За переказами, колись Синиця була містом з декількома церквами та греко-католицьким монастирем. В документах вперше згадується в 1706 році, коли було засновано церкву Воскресіння Христового (знищена в 1962 році). В 1765 році Синиця вважалася містечком. Входила до володінь князя С. Понятовського, потім графа К. Браницького. Нинішній Вознесенський храм відкрито на місці колишнього в пристосованому приміщенні.